12 жовтня миргородці провели в останню земну путь земляка, вірного солдата України Єлісєєва Олександра Олександровича. 8 жовтня 2022 року поблизу села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області у ході контрнаступу наших військ старший лейтенант Єлісєєв отримав вибухову травму, не сумісну із життям. Сьогодні на вулиці Довге Озеро зустріли тіло загиблого Героя живим коридором. Прощалися з Героєм біля батьківського дому. А поховали воїна на Алеї Героїв у Миргороді. На траурній церемонії прощання були присутні представники Миргородської міської і районної влади, Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, друзі, побратими.
Олександр Єлісєєв народився 16 лютого 2000 в м.Київ. Згодом родина переїхала в Миргород. Олександр навчався у Миргородській загальноосвітній школі №9. Математика і іноземні мови, фізична культура і громадське життя школи цікавили щирого, допитливого і розумного хлопця. Але найбільшим захопленням хлопця було Кіокушин-карате. Не втрачаючи показників у навчанні, Олександр поступово опановував цей найскладніший стиль боротьби. Виборював призові місця на змаганнях, загартовував характер, відточував власні волю і міць.
Після закінчення 9 класів Олександр вирішив присвятити свій життєвий шлях військовій справі, вступив у Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом у національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Відчуваючи наближення війни, влітку 2021 року пішов служити за контрактом у 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Командир взводу батареї реактивної артилерії, лейтенант Єлісєєв зустрів війну на Рівненському полігоні. Його бойовий шлях проходив крізь запеклі бої на Київщині – саме його бригада не пустила ворога до столиці зі сторони Макарова. У травні Олександр отримав звання старшого лейтенанта і став командиром четвертої самохідної артилерійської батареї. Його бойовий підрозділ міцно тримав оборону в районі Бахмуту і Соледару. У серпні бригаду перевели в Харківську область для участі у контрнаступальних операціях. Разом із окремим розвідувально-диверсійним підрозділом «Kraken» його Князівська бригада рівняла ворога з землею і звільняла українські міста та села від російської окупації. За понад 7 місяців війни Олександр став справжнім Князівським драконом, як в 14-ій бригаді називають артилеристів, і робив все для досягнення нашої спільної мети - перемоги. На жаль, Петропавлівка Куп’янського району Харківської області стало останнім звільненим ним українським селом.
Ворожа міна обірвала молоде життя, залишивши батьків без сина, а дружину - без чоловіка.
Щирі слова співчуття рідним та побратимам Олександра від громади висловив секретар Миргородської міської ради Олександр Гуржій: "Перестало битися серце сміливого солдата, справжнього воїна, друга, люблячого сина, брата і чоловіка. Ми схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати дорогої та рідної вам людини. Олександр Олександрович не дожив до Перемоги, але наблизив її ціною свого молодого життя. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Слава Україні і смерть ворогам! Неможливо загоїти біль та гіркоту втрати для родини і всієї громади. Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого захисника України. Розділяємо біль утрати та низько схиляємо голову в глибокій скорботі".
