Сьогодні, 22 грудня, на фасаді Миргородського ліцею «Лінгвіст» у присутності рідних, друзів, педагогів та учнів відбулося урочисте відкриття меморіальних дощок чотирьом Захисникам України, чиє життя було тісно пов’язане з цим навчальним закладом: учителю Вячеславу Байбузі та випускникам – Віталію Мацаку, Тарасу Міщенку і Володимиру Чорному.

Звертаючись до присутніх, керуюча справами виконавчого комітету Миргородської міської ради Антоніна Нікітченко наголосила, що віднині ці імена назавжди вписані в історію ліцею та всієї громади:

«Вони щодня зустрічатимуть майбутні покоління на порозі рідної школи як приклад незламності. Найменше, що ми можемо зробити сьогодні, – пам’ятати їхній подвиг не лише в дні річниць, а щомиті. Закликаю кожного мешканця громади щодня о 9-й ранку вшановувати пам’ять наших Героїв хвилиною мовчання. Це наш спільний обов’язок перед тими, хто тримає над нами небо».

Кожна меморіальна дошка – це історія людини, яка свідомо обрала захист Батьківщини.

Вячеслав Володимирович Байбуза – талановитий учитель німецької мови, людина великої доброти та високого професіоналізму. Учні цінували його за мудрість, колеги – за надійність. У березні 2022 року він змінив учительську кафедру на танк. Сержант Байбуза боронив Україну на Харківському напрямку, де прийняв свій останній бій 25 серпня 2025 року.

Віталій Васильович Мацак – гордість миргородського спорту, кандидат у майстри спорту з боксу, лауреат звання «Спортсмен року – 2010». Попри те, що повномасштабна війна застала його за кордоном, він зробив усе можливе, щоб повернутися та стати до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях від солдата до головного сержанта механізованої роти. Загинув 13 лютого 2025 року на Донеччині, до останнього залишаючись прикладом мужності для побратимів і підлеглих.

Тарас Анатолійович Міщенко – людина із «золотими руками», майстер на всі руки, який умів відремонтувати практично будь-що. Побратими поважали його за спокій, врівноваженість і надійність. Молодший сержант Міщенко загинув 11 липня 2025 року – за день до свого дня народження.

Володимир Ігорович Чорний – життєрадісний, кмітливий і винахідливий хлопець, єдиний син у батьків. Мріяв про аграрний менеджмент, але став грізною силою в небі – оператором БпЛА. Його дрони нищили ворога та рятували життя побратимів. Життя молодого воїна обірвалося 22 квітня 2025 року на Харківщині.

Директор ліцею Сергій Горобець зазначив, що віднині ці Герої стають небесними наставниками для ліцеїстів. Емоційні виступи рідних загиблих не залишили байдужим нікого – у кожному слові звучала любов, сильніша за смерть.

Церемонія завершилася покладанням квітів та запаленням свічок пам’яті, які тремтливим світлом освітили напис: «Герої не вмирають». Кожна пелюстка й кожна свічка стали символом спільної обіцянки – пам’ятати завжди.

Відтепер чотири імені на фасаді ліцею «Лінгвіст» щодня зустрічатимуть учнів і вчителів, перетворюючи стіни рідної школи на місце сили, пам’яті та незламності. Вони повернулися сюди назавжди – щоб своїм життям і подвигом вчити майбутні покоління цінувати мир, свободу і відповідальність за державу.

Вічна слава Захисникам України! Герої не вмирають!