29 жовтня у Миргородській громаді попрощалися із захисником України Олександром Бобирем. 22 жовтня 2025 року безжальна, раптова хвороба передчасно забрала життя відданого солдата, сміливого воїна та надійного товариша, вірного друга, люблячого сина, батька й дідуся. Смерть найріднішої людини — велике випробування, і в цю скорботну мить громада поділяє біль родини та схиляє голову в глибокій жалобі.

Олександр Володимирович Бобир народився 30 листопада 1971 року в місті Харків. Дитинство провів у селі Вовнянка, у бабусі та дідуся. Змалку вирізнявся добротою, щирістю та допитливістю, дуже любив рибалити разом із дідусем.

Після закінчення школи у Харкові здобув спеціальність техніка з холодильного обладнання у Харківському технікумі харчової промисловості. Багато років працював за фахом, користуючись повагою та довірою серед колег.

Олександр Володимирович створив родину, у якій народився син Вадим. Він був люблячим сином, турботливим батьком та дідусем двох онуків.

У 2024 році Олександр Бобир став до лав Збройних Сил України, виконував свій військовий обов’язок, проходив навчання та ніс службу у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади. Безжальна, раптова хвороба передчасно забрала життя відданого солдата, сміливого воїна та надійного товариша.

До останнього подиху він залишався вірним своїй Батьківщині, побратимам, народові України та своїй родині.

На Алеї Героїв у Миргороді порощалися із захисником, віддавши належну шану.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

Ми ніколи не забудемо самопожертву наших героїв і ніколи не пробачимо ворогу.