28 квітня у Миргороді провели в останню дорогу молодого воїна, захисника України і громади  Володимира Чорного. 22 квітня  2025 року під час виконання бойового завдання Володимир Ігорович Чорний загинув смертю хоробрих. Його життя обірвалося на одному з важких напрямків фронту в Ізюмському районі Харківщини. З відповідними військовими почестями земляка поховали на Алеї Героїв.

Володимир Чорний народився 20 серпня 2001 року в Миргороді.  Був єдиним сином у батьків - веселим, дотепним і щиросердним хлопцем. Закінчив  Миргородську школу №5. Енергійний, позитивний і винахідливий, Володимир був душею шкільного колективу і найкращим другом. Володимир дуже любив життя, відчував свою єдність з природою, багато читав про тварин і рослини. Для подальшого навчання обрав Національний університет біоресурсів і природокористування України. Його фахом мав  стати аграрний менеджмент і захист екології – але підлі росіяни перекреслили долю юнака. У травні 2022 року Володимир Чорний став солдатом -  військовослужбовцем 831-ої бригади тактичної авіації. Вовчик, якого всі знали як ніжного і чуйного хлопця, взяв до рук зброю аби захищати своїх рідних, свою Батьківщину. З липні 2024 року служив складі 43-го окремого полку зв’язку і управління Повітряних Сил України в місті Одеса. А згодом його перевели  до  третьої штурмової бригади  та бойової роботи у відділенні безпілотних авіаційних систем. Їх дрони наводили жах на ворога, безжально нищили живу силу і техніку, вміло виконували поставлені завдання та наближали нашу перемогу. Як у мирному житті, так і на передовій, Володимир вмів розрадити, підтримати позитивом і знайти вихід з будь якої ситуації. Побратими поважали його за сталеву витримку, незламну мужність  та готовність підставити дружнє плече.

На жаль, 22 квітня  2025 року під час виконання бойового завдання солдат Володимир Ігорович Чорний загинув на одному з важких напрямків фронту в Ізюмському районі Харківщини, де точаться важкі бої і де не вщухають ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту нації.

Володимир Чорний не встиг створити власну родину, досягти трудових успіхів. Він прожив невелике, але яскраве і достойне життя. І пам’ять про нього залишиться навіки в наших серцях.

Поділяємо горе і співчуваємо близьким та рідним загиблого воїна. Ми ніколи не пробачимо ворогу! Ми завжди будемо пам'ятати, якою важкою ціною здобувається наша свобода і незалежність. Вічна Слава Герою!