16 грудня у селі Малі Сорочинці Миргородської громади провели в останню путь земляка, військовослужбовця Олександра Сінельника. Безжальна хвороба вирвала з лав наших оборонців вірного солдата, сміливого воїна, фахового спеціаліста. Олександр Григорович помер 14 грудня 2022 року, залишившись навіки вірним військовій присязі. Поховали земляка на кладовищі, у його рідному селі.

Щирі слова співчуття від Миргородської міської територіальної громади рідним, побратимам та друзям військового висловив заступник Миргородського міського голови Сергій Швайка: "Наші захисники мужньо тримають оборону. І в цій боротьбі одну з головних ролей відіграють радіотехнічні війська Повітряних сил України. Вони боронять українське небо, захищають наші міста і села, впевнено наближають день перемоги. Ми виганяємо підлого окупанта з рідної домівки, але щодня платимо за це надзвичайно високу ціну  життям наших найкращих синів і дочок. Сьогодні, низько схиляючи голови,  проводжаємо в останню путь нашого земляка, вірного солдата України Сінельника Олександра Григоровича, який помер 14 грудня 2022 року, залишившись навіки вірним військовій присязі.

Олександр Григорович народився 7 липня 1972 року в Миргороді. Він ріс щирим, товариським,  доброзичливим і допитливим хлопцем. Мав схильність до точних наук і цікавився технікою. Після закінчення 8-го класу Миргородської школи №7 обрав мирну професію електрика у Хорольському агропромисловому коледжі, а у 2001 році закінчив Харківський державний технічний університет сільського господарства за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва». Служба у лавах Збройних Сил України, мирна праця на підприємствах нашого краю, підприємницька діяльність – Олександр Сінельник будував плани і досягав успіхів. Зустрів своє кохання, щиро радів народженню донечки, мріяв про щасливе майбутнє. Проклята війна перекреслила плани і мирне життя чудової української родини.

З квітня 2022 року Олександр Сінельник приступив до виконання військового обов’язку в лавах Збройних Сил України. Завдяки його особистому внеску ми мали захищене небо і впевненість в «мирному завтра».

Безжальна хвороба вирвала з лав наших оборонців сміливого воїна та фахового спеціаліста. Перестало битися серце справжнього друга, люблячого сина, брата,  чоловіка і батька.

Розділяємо горе і щиро співчуваємо родині, особливо дружині і донечці! Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для вас людини, а слова підтримки допоможуть перенести родинне горе.

Ми обов’язково переможемо. Слава Україні! Смерть ворогам!