Сьогодні в громаді попрощалися із нашим земляком, сміливим воїном і вірним сином України Миколою Буєвич-Сисоєвим. Командир відділення взводу технічного забезпечення підрозділу 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців сержант Микола Миколайович Буєвич-Сисоєв помер від поранень 15 травня 2024 року в госпіталі.
Микола Буєвич-Сисоєв народився 25 жовтня 1971 року в селі Показове Миргородського району.Закінчив Дібрівську школу, опанував професію водія, відслужив строкову службу у лавах збройних сил. Його служба припала на переломні роки краху російської імперії. Микола Буєвич-Сисоєв, як і вся українська молодь, радо зустрів незалежність. Він готувався до життя у заможній, вільній, європейській державі Україна.
Після армії Микола оселився в Дібрівці, створив власну родину і працював задля її добробуту. Микола Миколайович мав роботящі вправні руки, щире і відкрите серце, віру у добро і справедливість. А ще він був справжнім патріотом. У 2015 році Микола без вагань став на захист цілісності держави і за два роки АТО опанував складну і жорстоку науку війни. У перші дні повномасштабного вторгнення для Миколи Буєвича-Сисоєва не існувало питання «йти чи не йти». Мобілізований 1 березня 2022 року, він став частинкою вмотивованих вояків 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Як у цивільному житті так і на фронті, командир відділення, сержант Буєвич-Сисоєв був зібраним, мужнім, витривалим і сміливим. Його поважали побратими і цінували командири.
На жаль, 1 квітня 2024 року під час артилерійського обстрілу Микола Миколайович отримав важкі поранення. Це сталося на пекельному Донецькому напрямку, де московити не переривають обстріли, і бій триває цілодобово.
Півтора місяці лікарі боролися за життя мужнього воїна. На жаль, 15 травня 2024 року серце Миколи Миколайовича Буєвича-Сисоєва зупинилося.
"Українці сплачують надзвичайно високу ціну за свою незалежність. Кожен метр визволеної землі просочений кров’ю найкращих Українців! Їхня віра та переконання, їхня жертва на олтар нашої перемоги не дадуть нам скласти руки! Ми не забудемо і не пробачимо! І помстимося!" - сказав у траурній промові секретар Миргородської міської ради Олександр Гуржій.
Прощалися з воїном на його малій батьківщині, а поховали на Алеї Героїв у Миргороді. У глибокій скорботі схиляємо голови і щиро співчуваємо рідним та побратимам Героя. Вічна пам'ять!
