Водій роти вогневої підтримки підрозділу танкової бригади ЗСУ солдат Віктор Леонідович Макеєв загинув 2 серпня 2024 року під час виконання службово-бойового завдання на Харківському напрямку. Щиро розділяємо горе і співчуваємо рідним та близьким Віктора Леонідовича. Наша безмежна шана полеглому герою. Віктор Макеєв з честю виконав свій чоловічий, громадянський, військовий обов’язок і поклав життя за Батьківщину. Віримо у перемогу! Слава Україні! Смерть ворогам!
Віктор Леонідович народився 25 серпня 1984 року на північному сході Литви в селищі Снечкус, де у той час працювали його батьки. Після розпаду радянського союзу родина Макеєвих повернулася на Батьківщину і оселилася в селі Показове Миргородського району. Віктор ріс щирим, відкритим і доброзичливим хлопцем, змалку любив майструвати, знався на техніці. Він закінчив Дібрівську середню школу, працював на місцевому кінному заводі. Після строкової службу у лавах ЗСУ працював у рідному селі.
Він жив звичайним щасливим життям, як і мільйони українців до 2014 року, а тоді підла росія, відібравши у нас Крим, розпочала агресію на Донбасі. Вперше взяв зброю до рук солдат Віктор Макеєв у січні 2015 року. Він опановував страшну науку війни на Авдіївському напрямку і за півтора року бойових дій став мужнім і вправним воїном. Як у мирному житті, так і у бойовій частині 93-ої окремої механізованої бригади Віктор був водієм - водієм артилерійської розвідки. У 2016 році солдат Макєєв повернувся до мирного життя і мирної праці. Вдруге Віктор Леонідович змушений був взяти до рук зброю у лютому 2022 року, у перші, найстрашніші дні повномасштабного вторгнення московитів. Підла російська агресія перекреслила всі життєві плани і змусила стати на захист рідної домівки, рідної держави. Солдат Макеєв знав, на яку підлу жорстокість спроможні наші вороги, тому без вагань доєднався до лав Збройних Сил України. Він користувався авторитетом у військовому колективі і вірно служив Батьківщині. На жаль, 2 серпня 2024 року під час перевірки місцевості в Харківській області загинув смертю хоробрих. До останнього подиху він залишився вірним своїй Батьківщині, побратимам, народові України, своїй родині.
Перестало битися серце щирого патріота, сміливого воїна і вірного друга. Щиро розділяємо горе і співчуваємо рідним і близьким Віктора Леонідовича. Наша безмежна шана полеглому герою.
