У Миргородській громаді шанують і бережуть пам’ять про воїнів, які до останнього подиху залишалися вірними військовій присязі та віддали життя за Україну. На фасаді Дібрівської гімназії встановили меморіальну дошку на честь її випускника, воїна Миколи Буєвича-Сисоєва.

Урочистий мітинг відбувся на подвір’ї закладу. Тут зібралися рідні Героя, педагоги, учні, представники громади, щоб згадати людину, яка колись сама ходила цими коридорами, сиділа за шкільною партою, а згодом стала на захист своєї країни.

Під час відкриття меморіальної дошки керуюча справами виконавчого комітету Миргородської міської ради Антоніна Нікітченко зазначила, що вона стане символом нашої пам’яті та вдячності Героям, які віддали життя за вільну й незалежну Україну. "Найменше, що ми можемо зробити сьогодні, - пам’ятати їхній подвиг не лише в дні річниць, а щомиті. Закликаю кожного щодня о 9-й ранку вшановувати пам’ять наших Героїв хвилиною мовчання. Це наш спільний обов’язок перед тими, хто тримає над нами небо", - наголосила Антоніна Борисівна та висловила щирі співчуття рідним полеглого воїна.

Кожна меморіальна дошка - це не просто знак пам’яті. За нею - життя конкретної людини, її родина, мрії, плани, щоденна праця та вибір, який назавжди змінив усе.

Микола Миколайович Буєвич-Сисоєв народився 25 жовтня 1971 року в селі Показове. Після закінчення Дібрівської школи опанував професію водія, пройшов строкову військову службу, створив родину, працював, будував своє життя. Рідні згадують його як працьовитого, щирого та відкритого чоловіка.

Та коли Україні знадобився захист, Микола не залишився осторонь. У 2015 році він став на захист держави та два роки брав участь в АТО. А з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних Сил України. 1 березня 2022 року був мобілізований до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Сержант Микола Буєвич-Сисоєв служив командиром відділення взводу технічного забезпечення. Побратими та командири знали його як мужнього, витривалого й відповідального воїна.

1 квітня 2024 року на Донецькому напрямку Микола отримав важкі поранення під час артилерійського обстрілу. Півтора місяця лікарі боролися за його життя. Та 18 травня 2024 року серце воїна зупинилося у госпіталі.

Пам’ять про Героя житиме доти, доки ми пам’ятатимемо. Доки розповідатимемо дітям про людей, які віддали найдорожче за можливість для інших жити, навчатися, мріяти й будувати майбутнє.

Вічна пам’ять і слава Герою Миколі Буєвичу-Сисоєву.