Сьогодні, 14 жовтня, Миргород згадує першого демократично обраного міського голову, громадського і політичного діяча Василя Пилиповича Третецького. Цього дня йому б виповнилося 70 років. Усім, хто знав і пам'ятає Василя Третецького, варто згадати його життєвий шлях — шлях патріота, керівника та незламного борця за Україну.
На знак глибокої поваги та вдячності за його внесок у розвиток міста та становлення української державності, пам’ять Миргородського міського голови з 1994 року по 2000 рік вшанували діючий міський голова Сергій Соломаха та секретар міської ради Олександр Гуржій. Вони поклали квіти до пам’ятного каменя, встановленого на місці вчинення замаху на життя Василя Третецького у трагічному 2014 році. На місці, де сходяться шляхи пам’яті про події, які назавжди змінили історію нашої країни.
Василь Пилипович Третецький народився 14 жовтня 1955 року на Вінниччині. Його життєвий шлях був шляхом служіння — спочатку в лавах Збройних Сил, де він дослужився до військового звання полковника, закінчивши Харківське військове авіаційно-технічне училище. У 1991 році він став одним із перших офіцерів, які присягнули на вірність незалежній Україні, активно виступаючи за впровадження української мови у війську.
Саме в Миргороді його талант керівника та громадського діяча розкрився найповніше. З 1994 по 2000 рік Василь Третецький був Миргородським міським головою. Це були складні роки становлення, коли потрібні були рішучі кроки та державницьке бачення. Василь Третецький був у авангарді національно-патріотичних сил Миргородщини, докладаючи значних зусиль для ліквідації тоталітарних символів та повернення вулицям міста історичних назв – ініціатива, в якій Миргород став першопрохідцем на Полтавщині.
Найкращим пам'ятником Василю Пилиповичу, що залишив по собі добру пам’ять серед миргородців, стало втілення його прагнення відстоювати інтереси громади та віддалених мікрорайонів. У 1996 році, завдяки ініціативі мера Третецького, було збудовано пішохідний міст через річку Хорол. Цей об'єкт, зведений у рекордно короткі терміни, відкрив шлях до газифікації та інженерних комунікацій віддаленого мікрорайону Дранки, мешканці якого чекали на це майже чотири десятиліття. На знак щирої вдячності люди одразу ж охрестили його «мостом Третецького». Ця назва, що збереглася дотепер, красномовно свідчить про глибоку повагу до керівника, який завжди ставив потреби громади на перше місце.
Після закінчення роботи на посаді міського голови Василь Третецький продовжував активну громадську роботу. Він був заступником голови Харківської ОДА, але його незмінна принципова позиція – відстоювання європейських цінностей, демократії, української мови та національних традицій – завжди була його «червоною лінією». Його патріотизм був настільки безкомпромісним, що прихильники старої ідеології його відверто ненавиділи, тоді як друзі та прихильники щиро любили і поважали.
Під час Революції Гідності Василь Третецький не міг стояти осторонь. Він очолив у Миргороді Штаб Національного Спротиву диктатурі, організовував підтримку для київських майданівців, ініціював збір допомоги. Народні Віче, засновані з його ініціативи, стали справжньою школою народовладдя на місцях.
Після кривавих подій у Києві, Василь Пилипович створив Благодійний фонд соціальної реабілітації учасників Майдану, щоб допомогти пораненим героям відновити здоров’я на миргородському курорті.
Його безкомпромісна боротьба за принципи Майдану та рішучість стали фатальними. 25 березня 2014 року, через дев’ять днів після тяжкого вогнепального поранення, отриманого внаслідок замаху у центрі Миргорода, Василь Пилипович Третецький відійшов у вічність у лікарні Харкова. Його смерть стала тяжким ударом для всіх, хто знав цього великого патріота.
Смерть Василя Третецького стала непоправною втратою, але його боротьба ідеали не були марними. Миргород гідно вшанував свого Героя: 25 березня 2016 року рішенням Миргородської міської ради Василю Третецькому було посмертно присвоєно високе звання "Почесний громадянин Миргорода".
Василь Пилипович Третецький прожив яскраве, змістовне життя, довівши свою любов до людей та України великими і малими справами. Його принциповість, мужність і вірність ідеалам залишаються світлим і гідним прикладом для наступних поколінь миргородців. І поки ми пам'ятаємо його заслуги, його дух житиме у розбудові нашої громади та нашої вільної держави.
