26 лютого у Центрі підтримки ветеранів відбулася зустріч, сповнена болю, вдячності й світлої пам’яті. Тут зібралися родини полеглих Захисників України - матері, батьки, дружини, діти тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Міський голова Сергій Соломаха, секретар міської ради Олександр Гуржій та начальник групи психологічної підтримки Миргородського районного ТЦК та СП майор Богдан Зубченко вручили посмертні державні та місцеві нагороди рідним військових. Нагороди, що стали символом вдячності держави та громади за найвищу жертву - віддане життя.
Відповідно до Указу Президента України орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) нагороджені:
· Сергій Химочка — старший солдат, навідник-оператор механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Магура».
· Олександр Катрошенко — старший сержант 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
· Сергій Козинець — солдат 95-ї окремої штурмової бригади.
Звання «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади» присвоєно:
Руслану Іващенку (також нагороджений відзнаками ГШ ЗСУ «Золотий Хрест», МОУ «Хрест Доблесті»), Валерію Рогочому (нагороджений відзнакою 32-ї ОМБ «Хрест воїна-лицаря» I ступеня, Руслану Безніщенку (нагороджений також орденом Богдана Хмельницького III ступеня згідно з Указом Президента №54/2026), Андрію Коваленку, Олексію Курилу, Олександру Скрипченку, Володимиру Козленку, Андрію Бистрову (нагороджений відзнаками МОУ «Хрест сил ТрО», «За поранення», пам'ятним знаком 116-ї окремої бригади ТрО «За заслуги», медаллю «ВО Країна» «За хоробрість в бою»), Андрію Шейку (посмертно відзначений пам’ятною грамотою Головнокомандувача ЗСУ), Артему Колкутіну, Євгенію Мусієнку, Олександру Чубенку та Миколі Бакалу.
Кожне ім’я - це окрема історія мужності. Кожна дата - це невимовний біль для родини. Вони були синами й доньками своєї землі, люблячими батьками, вірними друзями. Вони мріяли, будували плани, обіймали рідних перед відправленням - і свідомо стали на захист України.
Під час зустрічі звучали слова, які важко вимовляти й неможливо повністю осягнути серцем: «Ваші сини, чоловіки, батьки віддали найдорожче - своє життя. Немає слів, які могли б втамувати біль. Немає нагород, здатних повернути найдорожчих. Наш обов’язок - пам’ятати і гідно вшановувати кожного, хто віддав за Україну найцінніше».
Окрему увагу приділили підтримці родин: надали консультації, контакти та роз’яснення щодо допомоги у вирішенні соціальних і правових питань. Бо турбота про сім’ї Героїв - це продовження вдячності, яку ми зобов’язані проявляти щодня.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю наших Захисників. Сила й стійкість їхніх родин - це також подвиг. Саме вони виховали Героїв, були для них опорою й натхненням. І навіть крізь невимовний біль вони знаходять мужність жити далі, зберігаючи пам’ять і продовжуючи їхню боротьбу.
Вічна памʼять і слава Героям України.
