Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році»

Дорогі співвітчизники! Пресвяті отці! Високоповажні іноземні гості! Шановні народні  депутати! Шановний пане Прем’єр-міністр, шановні члени Уряду!

Кожен з нас, хто уособлює сьогодні українську владу, рік тому чітко уявляв, на що він йде. Та й досі аж здригнешся, як згадаєш, в якому стані опинилася країна після того, як клептократичний режим Януковича чотири роки свідомо котив її до національної катастрофи, як впевнено вів справу до кінця української історії, який був спланований поза межами України.

Крім бюджету, бо гроші нікому не довірялися, все було віддано в повне розпорядження сусідньої країни, і вона прискореними темпами здійснювала демонтаж української держави. Крім ліквідації армії та спецслужб, руки дійшли навіть до того, що в «Нафтогазі» питаннями реверсу газу з Європи займався громадянин Росії, який одразу ж після Революції втік до Москви разом з усією бандою.

Що спливає в пам'яті щодо тих днів? Анексовано Крим. Російські бойовики захопили більшу частину Донбасу. Підбурювані Москвою сепаратисти розпалюють проросійські повстання в Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні, в багатьох інших містах. Кремль готувався до розчленування України, знав, що його п'ята колона остаточно знищила українську армію, обеззброїла її, залишила голою та босою. В березні 2014 року до виконання завдань було готово трохи більше 5 000 вояків, та й то, якби вони знайшли пальне доїхати до фронту. Забігаючи наперед, скажу, що зараз в зоні антитерористичної операції боронять країну більше 50 тисяч українських героїв, а загальну чисельність Збройних Сил України ми довели до 250 тисяч, і сьогодні нам є чим боронити Батьківщину.

Тоді деморалізована Майданом міліція розбіглася. На вулицях міст з’явилися півбіди, що ряжені, а біда, – що озброєні особи. Прикриваючись святими іменами майданівців та добровольців, тоді вони робили розбій і рекет.

У старому Парламенті тоді засідали «регіонали» і комуністи, які з кожним днем все вище і вище намагалися підняти голови.

У Державному казначействі панував справжній вакуум. Там навіть забули, як пахнуть гроші. І це при тому, що за 2010-2014 роки Україна напозичала більше, ніж за всі роки незалежності.

До чого я це все пригадую? Щоб правильно спрогнозувати, як воно буде, адекватно оцінити, як воно є, варто іноді згадати, а як же воно було і від краю якої загибелі ми тоді відскочили.

Головне наше досягнення за рік, що минув: всім смертям наперекір ми – а під «ми» я маю на увазі всіх нас як велику Українську націю – всі ми зберегли Україну. Як тут не згадати слова Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!»

Докладніше читайте  на сайті http://www.adm-pl.gov.ua/news/shchorichne-poslannya-prezidenta-ukrayini-do-verhovnoyi-radi-ukrayini-pro-vnutrishnie-ta-zovnis