13 червня жителі Миргородської громади провели в останню дорогу свого земляка, молодшого сержанта, захисника України Сергія Дмитровича Деркача, чиє життя обірвалося 20 квітня 2026 року під час проходження військової служби. Усі, хто знав Сергія, поважав його чи просто прагнув розділити біль втрати з родиною, зібралися разом, аби згадати його життєвий шлях, висловити щирі співчуття та зберегти у серцях світлу пам'ять про цього доброго чоловіка.

За кожним військовим одностроєм стоїть насамперед людина – із власними мріями, планами на майбутнє та повсякденними турботами. Саме таким – світлим, надійним і надзвичайно щирим – Сергій назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто мав честь його знати.

Сергій Деркач народився 26 січня 1978 року на Рівненщині. Згодом родина повернулася на рідну для батька Полтавщину, до Глобиного. Рано втративши тата, Сергій разом із молодшою сестрою Тетяною підтримували одне одного на кожному життєвому кроці: разом ходили до дитячого садка та школи, навчалися в інституті. Сергій здобув дві вищі освіти, отримавши дипломи інженера-механіка та економіста. Свого часу він працював у бухгалтерії відділу освіти у Глобиному, де колеги запам'ятали його як бездоганного професіонала, чиї звіти були ідеальними, а пунктуальність — зразковою. У 2015 році разом із мамою він переїхав до Миргорода, де жила родина його сестри. Він працював за кордоном, а згодом влаштувався до місцевого магазину «АТБ».

Проте за офіційними біографічними даними криється історія дивовижної, тихої та жертовної душі. Ті, хто виступав на прощальній церемонії, згадували Сергія Дмитровича як людину з величезним, відкритим серцем, у якому не було місця фальші чи злості.

Його племінник Владислав, якого Сергій надзвичайно любив, поділився теплими спогадами. Він назвав дядька «до сміху простим» і розповів, що Сергій завжди був справжнім другом навіть для молоді – щиро переймався навчанням племінника, залюбки приймав у гостях його друзів серед ночі, даруючи кожному свій час, увагу та щиру усмішку. Керівниця магазину «АТБ» Ольга Гоністратенко розповіла, що Сергій за роки роботи став частиною їхньої великої родини, завжди підставляв плече у важкі моменти та допомагав людям навіть тоді, коли його про це не просили.

Особливо зворушливими були спогади, якими поділилася сестра Тетяна. Сергій був абсолютно невибагливим у побуті й ніколи не ховався від свого обов'язку – коли отримав повістку, одразу пішов служити, чесно віддавши військовій службі 566 днів. Під час проходження служби на різних локаціях він завжди намагався турбуватися про тих, хто поруч: поки всі відпочивали після вечері, він тихцем ішов на кухню мити величезні каструлі, щоб допомогти кухаркам. Так само тихо, без зайвого пафосу, він допомагав літнім сусідкам у Миргороді, а на ринку купував продукти у жінки, яка втратила рідних, просто щоб підтримати її та терпляче вислухати.

Провести Сергія прийшли рідні, друзі, колеги, начальниця обласного управління у справах ветеранів та представник Уповноваженого ВРУ з прав людини в Полтавській області. Усі вони схилили голови в скорботі, вшанувавши пам'ять Воїна хвилиною мовчання, дякуючи Захиснику за його службу та за те тихе, глибоке добро, яке він дарував людям.

Миргородська міська рада висловлює найщиріші співчуття сестрі Тетяні, племіннику Владиславу та всім близьким Сергія Деркача. Світла пам'ять про доброго, чесного та відважного чоловіка житиме в нашій громаді вічно.

Спочивай з миром, Захиснику.