30 квітня Миргородська громада у скорботі провела в останню путь свого захисника – Євгена Кісіля. Життя Євгена Петровича обірвалося 18 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Старший солдат, заступник командира 7 розвідувальної групи спеціального призначення до останнього подиху залишився вірним присязі та Україні.
Євген Кісіль народився 11 лютого 1979 року в селі Вирішальне Лохвицького району. Там минули його дитячі роки – прості й щирі, наповнені працею та добром. Він навчався у Вирішальницькій школі, згодом здобув фах техніка-механіка в Хорольському агропромисловому коледжі.
Свій трудовий шлях розпочав у Дослідному господарстві «Вирішальне», де зарекомендував себе як відповідальний і сумлінний працівник. У 2001 році створив сім’ю та переїхав до Миргорода, де понад десятиліття працював у райавтодорі. Згодом продовжив роботу в ПАТ «Армапром», пройшовши шлях від слюсаря до механіка та здобувши щиру повагу колег.
Коли на українську землю прийшла війна, Євген Петрович не залишився осторонь. У червні 2022 року добровільно став на захист держави. Служив у складі 831-ї бригади Повітряних Сил, а згодом – у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ. На передовій він проявив відвагу, витримку й справжню силу духу. 18 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання воїн поліг сертю хоробрих.
Його життя стало частиною великої ціни, яку Україна щодня платить за свободу. Війна забирає найкращих – тих, хто мав жити, мріяти, ростити дітей, будувати майбутнє. Замість цього – біль втрати, сльози і порожнеча в серцях рідних.
Під час прощання громада вшанувала Героя хвилиною мовчання. Пролунав трикратний залп, відбулася заупокійна літургія. Євген Кісіль знайшов свій вічний спочинок на Алеї Героїв – поруч із побратимами, з якими стояв пліч-о-пліч у боротьбі за Україну.
Громада схиляє голови у скорботі та щиро співчуває близьким загиблого воїна. Світла пам’ять про нього житиме вічно.
