12 жовтня у Миргородській громаді був траурний день — прощалися із загиблим воїном Сергієм Гуревичем. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він захищав Батьківщину у складі 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи на пекельному Донецькому напрямку, де ворог наступав безперестанку і гатив з усіх видів озброєння цілодобово у надії на швидку перемогу.
На жаль, 23 березня 2022 року наш захисник прийняв свій останній бій. Через довгі 2,5 роки його смерть було підтверджено за результатами аналізу ДНК. Тепер тіло воїна знайшло вічний спокій на малій батьківщині, у рідній землі, на Алеї Героїв.
Сергій Олександрович народився 13 листопада 1981 року в родині військовослужбовця в росії, де батько на той час проходив службу. Коли хлопцю виповнилося 8 років, родина переїхала в Пирятин, на батьківщину батька. Там він закінчив Пирятинську середню школу №4. Юнак ріс товариським, розумним і допитливим, захоплювався історією та колекціонував марки. Мріяв стати агрономом і вступив у Березоворудський державний аграрний технікум. Строкова служба у лавах Збройних Сил України припала до душі наполегливому і відповідальному хлопцю, тож він підписав контракт та продовжив військову службу. Створив сім’ю, в якій народився син Віталій. Доля склалася так, що Сергій Олександрович переїхав у місто Миргород і створив нову родину, але із сином Віталієм завжди підтримував тісні стосунки. Працював на місцевому м’ясокомбінаті. Сергій Олександрович був відданий своїй родині, сильно любив як рідного сина Віталія, так і прийомного – Євгена, обожнював доньку Настю, яка народилася вже в Миргороді. Їх родина мала безліч планів на щасливе життя, як і мільйони українських сімей до підлого вторгнення московитів. Справжній патріот не вагався жодної хвилини та став на захист територіальної цілісності держави.
З березня 2022 року, у складі 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, старший сержант Сергій Гуревич воював на Донецькому напрямку. На жаль, бій 23 березня 2022 року став останнім для героя. Через довгі 2,5 роки його смерть була підтверджена за результатами аналізу ДНК.
Велика шана і низький уклін Сергію Олександровичу, що з честю і до останнього подиху захищав Україну від російської окупаційної армії. Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя, розділяємо ваш біль і глибоке горе.
Вічна пам’ять та вічний спомин захиснику України…
