Війна приносить у наші родини та громади біль, який неможливо виміряти словами. Сьогодні Миргородська громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу мужнього Воїна, справжнього Патріота, вірного сина України Віталія Лобаня, який до останнього виконував свій військовий обов’язок, захищаючи рідну землю та кожного з нас.
Кулеметник 4-го відділення взводу снайперів 117-ї окремої важкої механізованої бригади, солдат Віталій Лобань загинув 3 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Віталій Вікторович Лобань народився 30 вересня 1982 року в місті Покровськ Донецької області. Там минули його дитинство та юність, там він здобув середню освіту і розпочав свій трудовий шлях.
Рідні та близькі згадують Віталія як щиру, життєрадісну й відкриту людину. Він цінував життя, любив свою родину, рідну землю та Україну.
Після закінчення школи Віталій розпочав трудову діяльність. Багато років його життя були пов’язані з Покровською шахтою, де своєю щоденною працею він долучався до видобутку вугілля, необхідного для розвитку та енергетичної безпеки держави.
Віталій Вікторович був працьовитим, відповідальним і сумлінним працівником, користувався заслуженою повагою серед колег. На нього можна було покластися — і в роботі, і в житті. Він дуже любив тварин та риболовлю. Це були не просто захоплення, а можливість відпочити, побути наодинці з природою, відновити сили та знайти душевний спокій.
Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Віталій не залишився осторонь. Усвідомлюючи свій обов’язок перед родиною, рідною землею та народом, він зробив свідомий вибір — стати на захист України. Він долучився до лав захисників, які тримають оборону та зустрічають небезпеку, не відступаючи перед ворогом.
3 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Нової Полтавки на Донеччині, Віталій Вікторович зник безвісти. Для його рідних, друзів і всіх, хто знав Героя, розпочався довгий і болісний період очікування та надії. Майже рік родина жила в невідомості, сподіваючись на звістку про Віталія. Та результати проведеного ДНК-дослідження підтвердили його загибель.
Сьогодні громада схиляє голови у скорботі перед мужністю Віталія Лобаня. Він віддав своє життя за Україну, за можливість жити вільно на своїй землі, за майбутнє рідних і кожного з нас.
Провести Віталія Лобаня в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, представники влади та небайдужі жителі. Під час церемонії прощання лунали слова вдячності та скорботи. Присутні схилили голови перед мужністю Віталія, який віддав своє життя, захищаючи Україну.
Особливим і символічним моментом церемонії стала передача Державного Прапора України родині загиблого Захисника. Прапор, під яким він боронив Україну, військовослужбовці передали рідним як знак шани, вдячності та вічної пам’яті про його подвиг.
Війна забирає найкращих, але не здатна забрати пам’ять про них. Віталій Лобань назавжди залишиться у пам’яті громади як мужній Воїн, патріот і Захисник України.
Щирі співчуття рідним і близьким Героя. Нехай пам’ять про Віталія назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.
