Сьогодні, 29 листопада, Миргородська громада зі скорботою схилила голови, проводжаючи в останню земну дорогу свого вірного сина, захисника України, солдата Валерія Петровича Рогочого. Майже рік він вважався зниклим безвісти. Майже рік родина жила надією, аж поки сувора реальність не підтвердила: Герой повертається «на щиті». Йому назавжди залишиться 25 років.
Валерій народився 11 січня 1999 року в мальовничому селі Петрівці. З дитинства він був світлою дитиною – щирим, добрим, завжди готовим підставити плече другові. Односельці та вчителі Петрівцівської школи пам’ятають його як хлопця, що вмів тримати слово і цінував справжню дружбу.
Його покликанням стала техніка. Валерій мав талант відчувати механізми, тому обрав професію токаря та вступив до Полтавського ПТУ №9. Точність, майстерність, любов до праці руками – так він жив і працював. Він мріяв відкрити власну майстерню, вдосконалювати машини й будувати своє мирне майбутнє.
Проте доля розпорядилася інакше. Ще у 2019 році, задовго до повномасштабного вторгнення, Валерій свідомо став до лав Збройних Сил України. З цього моменту він присвятив своє життя військовій справі, сумлінно виконуючи обов’язок перед народом. Побратими згадують його як вправного водія, який міг полагодити будь-яку несправність у найскладніших умовах, та як людину виняткової мужності й честі.
Попри війну, Валерій встиг знайти своє щастя. У серпні 2023 року він створив сім’ю, ставши люблячим чоловіком та турботливим батьком для сина Антона. Родина оселилася в селі Гаркушинці, де Валерій планував ростити дітей і тішитися родинним затишком після Перемоги.
5 грудня 2024 року на Донеччині Валерій прийняв свій останній бій, до кінця виконавши військовий обов’язок. Протягом року він вважався зниклим безвісти, але результати ідентифікації поставили крапку в болісному очікуванні, підтвердивши загибель Героя.
Сьогодні Валерій Рогочий знайшов вічний спокій на кладовищі в селі Гаркушинці. Ми запам’ятаємо його не лише як відважного воїна, а й як майстра своєї справи, люблячого сім’янина та людину з великим серцем.
Схиляємо голови в глибокій скорботі перед пам’яттю нашого земляка. Щирі співчуття рідним та близьким. Нехай світлий спомин про Валерія назавжди залишиться у наших серцях. Вічна слава Герою!
