2 липня у Миргороді відбулася церемонія прощання із молодшим сержантом Євгенієм Володимировичем Ярмоленком. Рідні, друзі, бойові побратими та жителі громади зібралися разом, щоб віддати останню шану воїну, який захищав суверенітет України на Харківському напрямку.
Євгеній Ярмоленко народився 16 січня 1969 року в місті Миргороді у великій, дружній родині. Батьки дали своїм дітям найважливіше: коріння відповідальності й крила незалежності. Євгеній глибоко поважав батьків та любив молодшу сестру – саме родина була його головною опорою.
Він навчався в Миргородській спеціалізованій загальноосвітній школі №5, яку закінчив у 1986 році. Мав широку ерудицію, любив цитувати книжки відповідно до події чи ситуації, цікавився історією, картографією, інформаційними технологіями, аграрною справою. Закінчив музичну школу. Попри вроджені порушення слуху, він мав абсолютний музичний слух: чудово співав, грав на фортепіано й гітарі у шкільному ансамблі.
Допитливість, високий потенціал та чуйність відкривали перед юнаком значні перспективи. Його майбутній вибір був зумовлений оточенням, тісно пов'язаним із культурою, тому він обрав Київський державний інститут культури. Євгеній вірив, що культура вчить толерантності й здатності розуміти один одного через мистецтво. Колеги та друзі поважали його за готовність завжди прийти на допомогу.
Професійний шлях Євгенія Володимировича був прикладом працьовитості й майстерності. Свого часу він працював у відділі культури міста Миргорода, але справжнім покликанням стала будівельна сфера, у якій він розбирався до найменших дрібниць. Його життєвий досвід включав роботу за кордоном, а також діяльність із благоустрою в готельно-ресторанному комплексі, де він дбав про порядок і красу території. Про таких людей кажуть: «мав золоті руки», адже за що б він не брався, все робив на совість.
Найбільшою цінністю в житті була сім’я, яку Євгеній Володимирович створив разом із дружиною Наталією. Разом вони виховували двох донечок, обожнювали свій дім і будували плани на майбутнє, які перекреслила війна.
В лавах ЗСУ Євгеній Володимирович служив в інженерних військах. За період служби командування тричі направляло його на профільне навчання. За феноменальну пам’ять під час підготовки у військовому центрі побратими та викладачі дали йому позивний «Теорія». За відмінну службу Євгенію було присвоєно звання молодшого сержанта. Нагороджений грамотою бригадного генерала за зразкове виконання військового обов’язку, високу професійну майстерність, самовідданість, мужність і відвагу.
26 червня 2026 року внаслідок атаки ворожого безпілотника в Харківській області молодший сержант Ярмоленко загинув від отриманих поранень.
Миргородська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють глибокі співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого захисника. Робота сапера – це щоденний ризик заради безпеки інших. І самовідданість Євгенія Ярмоленка назавжди залишиться в нашій пам'яті.
Вічна шана Захиснику!
