Сорокадев’ятирічна Валентина переїхала з окупованого Луганська до міста Миргород. Жінка хотіла законним шляхом розірвати стосунки із чоловіком, який лишився на території проведення АТО і написала заяву про розірвання шлюбу до місцевого суду. Але там їй відмовили у прийнятті цього документу.

У суді жінці сказали, що внутрішньо переміщена особа має звертатися до суду за місцем постійного проживання. Тоді на допомогу Валентині прийшов юрист Благодійної організації «Світло надії».

«Жінка звернулася до нас із проханням роз’яснити, до якого ж суду їй можна подавати позовну заяву про розірвання шлюбу. У цивільно-процесуальному кодексі України є частина 2 статті 110, в якій написано, що позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти. У Миргороді з Валентиною проживала малолітня дитини. Отже, місцевий суд не мав ніяких підстав відмовляти їй у прийнятті заяви», — розповідає Елла Деркач, юрист БО «Світло надії».

Елла разом з Валентиною відвідала Миргородський міськрайонний суду та обґрунтовано довела, що у цьому випадку жінка має право на судовий захист за місцем перебування. Представники феміди погодилися з цим.

Завдяки такій юридичній допомозі жінка може подавати заяву до органів судової влади, і законним шляхом розірвати шлюб зі своїм чоловіком.

Довідково: Центр безоплатної первинної правової допомоги внутрішньо переміщеним особам Благодійної організації «Світло надії» працює за підтримки Програми розвитку ООН і Уряду Японії в рамках реалізації проекту «Забезпечення прав та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб в Полтавській області».

Прес-служба БО «Світло надії»