До Миргорода на щиті повернувся мужній Захисник України - солдат Олександр Віталійович Голубович. 3 грудня 2024 року воїн загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання на північно-західному напрямку. Відтоді більше року він вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Увесь цей час рідні, друзі, побратими та знайомі жили надією, молилися і вірили, що Олександр повернеться живим. Та результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше - Герой загинув.
30 червня Миргородська громада зі сльозами на очах і невимовним болем провела свого земляка в останню земну дорогу. Люди навколішки зустрічали кортеж, встеляли квітами шлях додому, віддаючи останню шану воїну, який до останнього подиху залишався вірним Україні, побратимам, військовій присязі та своїй родині.
Олександр Голубович народився 10 лютого 1988 року в Миргороді.
Навчався у Миргородській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 3. Після закінчення школи здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування у професійно-технічному училищі № 44 міста Миргород. Згодом пройшов строкову військову службу.
У мирному житті Олександр сумлінно працював. Обіймав посаду завідувача господарства на товаристві «Хвиля», працював у магазині «Хвилинка». Колеги поважали його за відповідальність, працьовитість. Він був майстром на всі руки, не боявся труднощів, завжди добросовісно виконував свою роботу.
Коли на українську землю прийшла війна, Олександр не залишився осторонь. З глибоким усвідомленням свого обов'язку, з почуттям відповідальності перед рідною землею, своєю родиною та майбутніми поколіннями він зробив свідомий вибір - став на захист України.
У 2024 році Олександр Віталійович підписав контракт із Збройними Силами України та став до лав українського війська, щоб боронити рідний край, захищати мирне небо над нашими містами й селами, право українців жити у вільній та незалежній державі.
03 грудня 2024 року Олександр Віталійович Голубович загинув смертю хоробрих. Більше року він вважався зниклим безвісти. Рідні, друзі і знайомі молились у надії, що Олександр виявиться живим. Результати аналізів ДНК підтвердили загибель. Герой до останнього подиху залишився вірним своїй Батьківщині, побратимам, народові України, своїй родині.
У пам'яті рідних, друзів і всіх, хто його знав, він назавжди залишиться життєрадісним, працьовитим, відповідальним та справедливим. Його цінували за відкритість, щирість, готовність прийти на допомогу та вміння підтримати у важку хвилину. Він був чесним, надійним товаришем, людиною слова і справи.
Війна забрала ще одне молоде життя. Ще одного відважного сина України, який віддав найдорожче за свободу своєї держави.
Світла пам'ять про Олександра Віталійовича назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.
Вічна пам'ять і слава Герою України.
Герої не вмирають.
