Сьогодні Миргородська громада у глибокій скорботі провела в останню земну дорогу свого Захисника - Вячеслава Чечеля. Вогнеметник роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, солдат Вячеслав Михайлович Чечель загинув 06 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.  Тепер він повернувся додому на щиті…  Біль втрати знову об'єднав усіх, хто прийшов віддати останню шану воїну, який поклав своє життя за Україну, за свободу свого народу, за мирне майбутнє рідної землі.

Вячеслав Михайлович Чечель народився 7 жовтня 1977 року в Миргороді. Тут минули його дитячі роки, тут він зростав добрим, щирим і працьовитим хлопцем. Після закінчення дев'яти класів Миргородської загальноосвітньої школи №5 вступив до Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму, де здобув професію ветеринарного фельдшера.

Свій трудовий шлях розпочав у селі Комишня. Згодом працював у нафторозвідці, на Миргородському заводі термозберігаючих конструкцій, а пізніше - на Миргородському елеваторі. Де б він не працював, його цінували за порядність, відповідальність, сумлінність і готовність допомогти іншим.

Найдорожчими для нього завжди були рідні. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком для донечки Поліни, людиною, на яку завжди можна було покластися. Саме заради своїх близьких, заради їхнього майбутнього він став на захист України.

У травні 2024 року Вячеслав Михайлович був призваний до лав Збройних Сил України. Без вагань узяв до рук зброю, бо розумів: майбутнє країни залежить від тих, хто готовий її боронити.

6 квітня 2025 року під час відновлювально-штурмових дій поблизу населеного пункту Преображенка Покровського району Донецької області він загинув смертю хоробрих.

Понад рік рідні жили між болем і надією. Вячеслав вважався зниклим безвісти. Кожен день очікування був сповнений віри у диво, але ДНК-експертиза підтвердила страшну звістку - Герой загинув, до кінця виконавши свій військовий обов'язок.

Сьогодні Миргородська громада схилила голови перед світлою пам'яттю свого земляка. У мовчанні, зі сльозами на очах, люди дякували йому за подвиг, за мужність, за незламність. За те, що він до останнього подиху залишався вірним Україні.

На жаль, війна забирає найкращих. Вона обриває життя тих, хто міг ще довго обіймати рідних, виховувати дітей, будувати майбутнє. Але вона ніколи не зможе стерти пам'ять про їхній подвиг.

Вячеслав Михайлович назавжди залишиться у пам'яті громади добрим, щирим, відповідальним, сильним духом чоловіком і справжнім патріотом України.

Низько схиляємо голови перед його подвигом.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам Захисника.

Вічна пам'ять Герою. Вічна слава Захиснику України.