Апеляція залишена без задоволення, такими простими та зрозумілими для кожного прокурора, завершена довготривала та виснажлива боротьба за відновлення справедливості та покаранню винного, у трагедії що сталася неподалік селища Комишня Миргородського району, де останнім часом мешкав батько та син Липових.

Батько-Липовий Віктор Іванович, 08.09.1953 року народження, пасічник за фахом, той що в колишньому колгоспі, в  мальовничому  селі Савинці на Миргородщині, був улюбленцем сусідських дітлахів, опікувався колгоспною пасікою, адже хто не любить поласувати  медком, тому і говорять, що бджоляр це не професія, а покликання.

Тепер вже тільки старенька та полишена хата, з зачиненими вікнами та дверима, нагадує про колись відомого у тих краях бджоляра Липового Віктора, який заробивши колгоспну пенсію, мав отримати спокій та задоволення, передаючи молодому поколінню власну майстерність.

Втім не так сталося як гадалося. Пенсія не давала спокою його старшому сину, який не збирався відмовлятися від батьківської опіки, намагаючись переконати прокурорів, що опікувався долею батька, тому власне і забрав його до села Комишня, де тимчасово мешкав у зведеного брата, «піклуючись про батька», виховуючи його стусанами та образами, аби той і не думав повернутися на рідне подвір’я, яке зводилося зазвичай «усім колгоспом».

Того осіннього вечора спроба батька полишити «прийми» завершалося  фатально. Обурений «зухвалістю батька» старший син обірвав життя тому, хто йому життя подарував.

Апеляція залишена без задоволення, 9 років позбавлення волі, таке покарання за вироком суду, буде достатнім для виправлення засудженого – Липового Віталія Вікторовича, звинуваченого за ч. 2 ст.121 КК України, яке  мовою закону звучить, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому, втім життя не повернути.

Тепер наступні роки Липовий В.В. буде утримуватися вже за рахунок держави, як говорять « в місцях не дуже віддалених».

                  Андрій Передерій,

прокурор Миргородської місцевої прокуратури