Два роки тому, з середини серпня 2014 року, розпочалися перші бойові зіткнення між українськими військовими і сепаратистськими озброєними формуваннями так званої ДНР за активної підтримки збройних сил Російської Федерації за один із стратегічно важливих об’єктів Донбасу – Іловайськ.

Отримавши контроль над містом, українські війська могли б відрізати постачання зброї та живої сили до окупованого Донецька. Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом.

Українські армійські частини 12 серпня намагалися захопити місто із заходу (з боку Шахтарська), але не змогли – проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків за потужної підтримки важкої артилерії.

Друга спроба штурму міста розпочалась 18 серпня – тоді українські військовослужбовці змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, але після того, як 23-24 серпня Росія ввела свої регулярні війська, 28 серпня угруповання ЗСУ опинилося в оточенні.

Тоді в «Іловайський котел» потрапили батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» і «Миротворець», «Шахтарськ», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ.

29 серпня президент РФ виступив з пропозицією про гуманітарний коридор, який начебто гарантуватиме українським військовим вихід із Іловайська.

Але вся суть псевдомиротворчої ініціативи головного ідеолога війни на сході України стала відома вже 30 серпня, коли колони українських солдат під час виходу з міста були розстріляні російськими військовими.

Втрати української армії під Іловайськом стали одними з наймасштабніших за весь час бойових дій на сході країни і спонукали українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці тристоронньою контактною групою, за яким українська армія припиняла бойові дії.

Пам'ятаймо героїв Іловайська!