29 травня минулого року Верховна Рада України Законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановила 8 травня як єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні. Ми приєдналися до європейської традиції святкування перемоги над нацизмом і цьогоріч це свято вперше відзначаємо саме в той день, коли Німеччина офіційно капітулювала.
8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановує кожного, хто боровся з нацизмом, а також пам’ять мирних цивільних людей, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, дітей війни, примусових робітників.
Для Європи 8 травня — точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.
Скільки тривала і коли насправді завершилася Друга світова війна?
Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн — у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.
Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів — нацистського і комуністичного, а також через лицемірну «політику умиротворення» щодо гітлера провідних країн світу. Тому важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
Друга світова війна тривала шість років. 21 місяць цієї війни срср і Третій Рейх виступали як союзники, а 22 червня 1941 року вступили у військову конфронтацію після порушення нацистами договору про ненапад на радянський союз.
Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного перелаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Ця історія добре ілюструє, в який спосіб спільноти досягають важливих перемог.
Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини підписали у французькому місті Реймс о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року за участю представника від радянського союзу генерала Івана Суслопарова. Проте сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому червоною армією, наполягаючи, що капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, — в Берліні. Союзники погодилися.
Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст — 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, за сучасним Київським це — 8 травня, 23:43, а за московським — 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню — 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.
сталіну важливо було якось відділити срср від союзників по Антигітлерівській коаліції для того, щоб підкреслити винятковий внесок радянського союзу в розгром нацизму і применшити роль британців та американців. Саме ця мотивація слугувала приводом для того, щоб святкувати перемогу в срср окремо — 9 травня. Досягли цього завдяки маніпуляції з часовими поясами.
Нині спадкоємицею сталінського режиму є російська федерація, яка продовжує привласнювати перемогу над нацизмом, маніпулює власними громадянами і намагається залякати світ. Але сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на гіркий досвід та історичні уроки Другої світової війни для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.
Друга світова війна і Україна
Для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став радянський союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу срср у 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-му — країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.
Друга світова війна для України не обмежувалася бойовими діями та окупацією її сучасної території. Українці брали участь у бойових діях на всіх воєнних театрах. Для нашого народу ця війна не лише історія перемоги над нацизмом, але також — національна трагедія. Українці, позбавлені власної державності, у ній змушені були воювати за чужі імперські інтереси та, інколи, вбивати інших українців.
Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять понад 8 мільйонів осіб (із них п’ять мільйонів — цивільних та три мільйони військових), економічні — 285 мільйонів тогочасних рублів. Війна розкрила для українців руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів.
Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл, депортації). Однак довго замовчувалися численні злочини комуністичного режиму — розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, підрив центру Києва і греблі ДніпроГЕСу в 1941 році, знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо.
Із Україною пов’язане і завершення війни. 2 вересня 1945 року генерал Кузьма Дерев’янко, який народився на Уманщині, від імені срср приймав беззастережну капітуляцію Японії.
Як москва перетворила перемогу на культ
Свято перемоги в радянському союзі було встановлено Указом Президії Верховної Ради срср 8 травня 1945 року (ще до підписання другого Акта). 9 травня оголошено днем всенародного торжества та вихідним, але в 1945-му в цей день ніяких особливих урочистостей не відбулося.
Парад перемоги за наказом сталіна провели у москві аж 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на красній площі не було й у наступні роки. Згідно з указом Президії Верховної Ради срср від 23 грудня 1947 року, день перемоги взагалі став робочим, хоч і залишився державним святом. Поміж іншим, у тому ж 1947-му радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, відзначених державними нагородами.
Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним в срср, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах газет публікували офіційні вітання.
Вихідним і головним святом в срср день перемоги знову став у 1965 році. Міф про перемогу заступив міфологію про велику жовтневу революцію. Компартія та особисто генсек Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «великої перемоги» як складника підвищення в суспільстві авторитету правлячої верхівки.
Тоді ж, у 1965-му, провели і ювілейний парад — до 20-ї річниці перемоги. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий — у 1990 році. Щорічним дійством парад перемоги став уже в російській федерації з 1995 року.
В сучасній росії пам’ять про Другу світову війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. Міфи про «велику вітчизняну» продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».
Однак російська пропаганда активно культивує власні міфи про Другу світову не лише всередині рф та серед держав, які колись були частинами срср, а й маніпулює ними в Європі та світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою нібито «виключну роль» в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в Україні — проти військовополонених і цивільних.
Європейська традиція перемоги і пам’яті
Поступовий офіційний перехід до європейської традиції відзначення перемоги і пам’яті жертв війни розпочався після Революції Гідності. Ця традиція полягає не тільки в зміні дати, а й у зміні фокусу — з культу зброї та перемоги на внесок різних спільнот у подолання нацизму, на окрему людину, її страждання і втрати у війні. Символом пам’яті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, став мак пам’яті.
2015 року було встановлено День пам’яті та примирення 8 травня і День перемоги над нацизмом 9 травня. Це був перехідний, компромісний варіант, оскільки суспільство тоді ще не було готовим до серйозніших змін.
Проте до них підштовхнуло злочинне повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року.
Сьогодні Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії, як і в часи Другої світової війни, єдиний шлях відновлення миру — перемогти загарбника.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
