«Народ – це я, народ – це ми.

 Народ – це ті, що прийдуть згодом. 

Які нас нищили громи – а  ми лишилися народом!»

Ці слова приходять на думку напередодні страшної і знакової для українців дати. 26 квітня - День Чорнобильської трагедії. Вперше у цей день миргородці не зберуться разом у сквері Чорнобильської слави, вперше не поглянуть вдячно в очі нашим, миргородським ліквідаторам. Але ми пам’ятаємо! Згадуємо тих, хто віддав здоров’я і життя у боротьбі із радіаційною загрозою, віддаємо шану живим.

Пожежники, ліквідатори, переселенці – загублені життя, скалічені долі, незагойні рани….Якби не жертовність, патріотизм та людяність наших простих українців, хтозна, що було б із світом…

Із Миргородщини в зоні відчуження працювали та охороняли громадський порядок 1274 особи: це воїни Миргородського гарнізону, воїни держспецзв"язку, мобілізовані військкоматом громадяни, співробітники міліції Миргородського МРВ, медичні працівники, водії автомашин, будівельники. Це представники майже всіх професій, яких переодягли у військове обмундирування чи білі халати. Усі проявили мужність, самовідданість і високий професіоналізм.

Минуло 34 роки з того часу, як пробили дзвони Чорнобиля, але відгомін тих подій і до сьогодні не вщухає у людських долях і в їхніх душах.

Сьогодні, коли ми особливо гостро відчуваємо велич людської самопожертви, дозвольте низько вклонитися і подякувати вам, миргородські «чорнобильці»!