Цьогоріч День молоді у Миргородській громаді був особливим. Насиченим, активним, творчим і водночас дуже щемким. Адже в умовах війни навіть можливість просто зібратися разом, поспілкуватися, посміятися, зайнятися спортом чи послухати музику набуває зовсім іншого значення. 

Молодіжні лідери та активісти спільно з фахівцями управління освіти, молоді та спорту Миргородської міської ради підготували програму, у якій кожен міг знайти щось для себе.

Зранку молодь долучалася до стретчингу, Fitness Jumps, футбольного турніру, пляжного волейболу та каністерапії. Після обіду учасники розписували керамічні підвіски, працювали з акриловим живописом та технікою вибійки на тканині.

Упродовж дня діяли настільні та вуличні ігри, фотозони, зона кави й смаколиків. Своє життя мала й молодіжна «Барахолка», де можна було обмінятися книгами, настільними іграми, рослинами та іншими речами.

Не обійшлося й без корисних знань. Однією з найважливіших локацій стало практичне навчання з тактичної та домедичної допомоги. Молоді люди вчилися діяти правильно й швидко у критичних ситуаціях. А під час тренінгу Life Skills «Уважне слухання» говорили про комунікацію, взаєморозуміння та вміння чути одне одного.

Увечері на учасників чекали акустичні виступи місцевих виконавців та «Мафія по-справжньому» — гра, яка об’єднала тих, хто любить логіку, інтриги та нестандартні рішення.

Особливо символічним став великий молодіжний банер. Понад 250 юнаків і дівчат залишили на ньому свої відбитки — маленькі особисті знаки, з яких разом склалася яскрава картина сучасної молоді: різної, сміливої, творчої та живої.

Та поруч із молодіжним сміхом цього дня була й реальність війни. Під час активностей збирали донати на підтримку Збройних Сил України. У торгових ятках продавали букети, щоб допомогти закрити збір на автомобіль для одного з військових підрозділів.

А потім святковий день на мить зупинився. Миргород прощався із Захисником України. І разом із містом схилила голову молодь. Це нагадало кожному: ми можемо зустрічатися, навчатися, займатися спортом, творити й мріяти лише тому, що сьогодні хтось боронить наше право на це життя.

Начальниця відділу молоді та спорту Вікторія Козлова поділилася думками про цей День молоді:

"Поки ноги гудуть від втоми, а в голові на свої місця архівуються спогади з сьогоднішнього дня, встигаю написати ці рядки в останні хвилини Дня молоді. Ще одного Дня молоді — в умовах нищівної, безжальної і такої тривалої війни.

Найскладніше сьогодні було знайти баланс: зробити цей день особливим, але не зробити боляче тим, хто втратив. Дати молоді можливість зустрітися, поспілкуватися, відчути життя — але водночас не наражати її на небезпеку.

Чи хотілося б нам охопити більше людей? Так. Чи хотілося б зробити цей день масштабнішим? Звісно. Але чи було б це безпечно і доречно сьогодні? Риторичне питання.

Сьогодні ми провели ранкові тренування, футбол, пляжний волейбол, каністерапію, творчі майстер-класи, настільні та вуличні ігри, корисні тренінги. А ввечері звучала музика місцевих гітаристів.

І все це — з війною десь зовсім поруч.

На тренуваннях донатили на ЗСУ.  У торгових ятках продавали букети, щоб допомогти закрити збір на автомобіль для одного з підрозділів. Бо наша молодь сьогодні не просто відпочиває — вона розуміє ціну можливості жити, навчатися, розвиватися і мріяти.

А потім на мить усе зупинилося. Місто прощалося із Захисником. І разом із містом — ми. У такі моменти особливо гостро відчуваєш, наскільки тонкою є межа між звичайним днем і страшною реальністю війни.

Однією з найбільш людних локацій стало навчання з домедичної допомоги. І це теж дуже показово. Наша молодь розуміє реальність, у якій живе. І хоче вміти допомогти — собі, друзям, рідним, тому, хто опиниться поруч у критичний момент.

А ще сьогодні понад 250 юнаків і дівчат залишили свої відбитки на нашому банері. Хтось був із нами весь день, хтось — лише кілька хвилин. Але кожен залишив свою частинку. І в результаті вийшов такий же яскравий, різний і живий банер, як наша молодь.

Колись ми обов'язково повернемося до великих фестивалів, гучних концертів і справжніх драйвових двіжів. Будемо святкувати без огляду на небо, без тривог і думок про те, чи всі повернуться додому.

А поки просто дякуємо за можливість мати такий День молоді — у своєму українському місті, під своїм українським небом.

Дякую всім, хто був поруч, допомагав, підтримував і творив цей день.

І найбільше — нашим Силам оборони України. Саме завдяки їм сьогоднішня молодь має можливість залишатися молоддю — мріяти, дружити, творити й дивитися вперед".