6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про Державний Гімн України". Закон утверджує національний гімн "Ще не вмерла Україна" на слова Павла Чубинського й музику Михайла Вербицького Державним Гімном.

«Ще не вмерла України і слава, і воля…» — ці слова надавали сили й віри не одному поколінню українців у боротьбі за незалежність. У повстанських боївках, радянських таборах і нині, на полі бою, Гімн України залишається символом незламності, єдності та нашої віри у перемогу!

Сьогодні Гімн України надихає наших Захисників і Захисниць. І він обов’язково пролунає по всій території Незалежної України!

«У 1863 році у четвертому номері львівського літературно-політичного часопису «Мета» серед інших поезій Тараса Шевченка («Лічу в неволі», «Мені однаково», «Весело сонечко ховалось», «Заповіт») був надрукований вірш «Ще не вмерла Україна», і саме тому в Галичині він певний час вважався твором Кобзаря. Насправді ж автором вірша був український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський, який написав його у Києві восени 1862 року.

Цей вірш припав М. Вербицькому до вподоби як своїм патріотичним змістом, так і легкістю форми. Спочатку композитор представив цю пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної «Громади» в Перемишлі. А щоб усі члени «Громади» могли цю патріотичну пісню співати разом, то він зробив з неї хорову композицію.

Вперше майбутній гімн публічно було виконано 10 березня 1865 року в Перемишлі як заключний концертний номер перших у Галичині світських «вечерниць в пам’ять Тараса».

3 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року вона вперше офіційно зазвучала урочисто на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента країни у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського.

Закон України «Про Державний Гімн України». ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 6809. Арк. 55