Сьогодні ми відзначаємо День української писемності та мови — свято, приурочене вшануванню пам’яті Преподобного Нестора Літописця, з ім’ям якого пов’язують зародження української писемної традиції. Українська мова пройшла складний і драматичний шлях. Упродовж століть вона зазнавала утисків, заборон і переслідувань. Її намагалися витіснити з освіти, церкви, державного життя та родинного вжитку. Проте завдяки незламності поколінь українців, які берегли й плекали рідне слово навіть у найтемніші часи, мова вистояла — і сьогодні звучить гордо та вільно.

Українська мова — це наш національний код, серце культури, символ державності та духовної єдності народу. Через неї ми передаємо історичну пам’ять, утверджуємо свою ідентичність і формуємо майбутнє.

Попри всі спроби ворога знищити українське слово, сьогодні воно живе й міцніє. Українська мова звучить на фронті, у шпиталях, у школах, у родинах — усюди, де є життя, мужність і віра. Нею віддають накази, моляться, підтримують побратимів і діляться надією.

Мова — це не просто засіб спілкування. Вона єднає покоління, зберігає культуру й силу духу українців. Саме тому наш спільний обов’язок — берегти, плекати й розвивати рідне слово, утверджуючи його в освіті, культурі, науці, громадському житті.

Щиро вітаємо усіх із Днем української писемності та мови!
  Нехай любов до рідного слова надихає нас на добрі справи, єднає у прагненні до знань, творчості й миру.
  Хай українська мова завжди буде живим джерелом нашої сили, гідності та національної єдності!