У місті постійно аналізується стан оплати праці та вживаються додаткові заходи щодо погашення заборгованості із заробітної плати. Кодекс законів про працю закріплює основні права працівників. Серед них – право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру. Стаття 43 Конституції України, в свою чергу, закріплює право саме на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Але на даний час в Україні склалася ситуація, коли це конституційне право працівників часто порушується.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Виплата заробітної плати відбувається за місцем роботи, або за заявою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Слід підкреслити, що законодавець, діючи в інтересах працівників, як менш захищеної сторони трудових відносин, встановив, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Тобто, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Проте роботодавцеві не слід розраховувати, що порушення ним права працівника на своєчасне одержання заробітної плати у повному обсязі за виконану роботу не тягне за собою ніяких наслідків. Так, згідно статті 26 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Профспілкові комітети  установ, організацій, підприємств – боржників із виплати заробітної плати повинні ініціювати працівників щодо подання ними позовних заяв про стягнення заборгованості сум заробітної плати працівникам до місцевих судів.

Звертаючись до суду, працівник, права якого були порушені, може в порядку цивільного судочинства вимагати стягнення невиплаченої заробітної плати та інших компенсацій.

  В. Ф. Шабатура,

головний спеціаліст відділу праці

управління соціального

  захисту населення