Цивільний захист

Військомат Центр зайнятості АМУ Захист прав споживачів
Загиблі земляки в АТО/ООС
2021-05-06

 

Пам'ятаємо земляків, які воювали та загинули за єдину Україну в АТО/ООС, російсько-українській війні

Куценко Микола Олегович

 

Дата та місце народження: 23 вересня 1992 р., м. Миргород, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 р., м. Лутугине, Луганська область.

Звання: Лейтенант.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 1-а окрема танкова бригада.

Куценко Микола Олегович закінчив Львівську академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2013 році. Лейтенант. Проходив службу в Чернігівській області, згодом направлений у зону АТО.   Командир взводу 1-ї танкової бригади. Загинув 27 липня 2014 року у м. Лутугине Луганської області, рятуючи екіпаж танка, який потрапив під обстріл. Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно). Рішенням Миргородської міської Ради Полтавської області №6 від 17 березня 2017 року за мужність і героїзм, незламність духу при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України йому присвоєно звання „Почесний громадянин міста Миргород".

 


 

Федоряка Петро Вікторович

 

Дата та місце народження: 15 вересня 1964 р., с. Нова Гребля, Роменський район, Сумська область.

Дата та місце загибелі: 31 липня 2014 р., м. Шахтарськ, Донецька область 

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 25-а окрема повітряно-десантна бригада

Обставини загибелі: Загинув 31 липня 2014 р. під час спроби 1-го батальйону 25-ї повітрянодесантної бригади взяти штурмом місто Шахтарськ внаслідок прямого влучення в БТР-Д ("703")

Був тимчасово похований сепаратистами біля недобудованої церкви у парку м. Шахтарськ разом з іншими бойовими побратимами. 9 жовтня 2014 р. ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") та привезений до м. Дніпропетровська. Впізнаний дружиною та за тестами ДНК.

Місце поховання: с. Трудолюб, Миргородський район, Полтавська область.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 


 

Ошека Максим Петрович

 

 

Дата та місце народження: 14 жовтня 1991 р., м. Миргород, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 16 жовтня 2014 р. (помер від поранень).

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 101-а окрема бригада охорони ГШ ЗСУ.

Ошека Максим Петрович народився у м. Миргород. У 2012 році закінчив Полтавську державну аграрну академію, отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит». У 2013 році був призваний на строкову військову службу. Служив у військовій частині А 0139 у місті Києві. По закінченню залишився працювати за контрактом. Сержант, командир відділення. Коли в Україні почалася неоголошена війна, 101-у окрему бригаду, в якій служив Максим, направили в зону АТО. Помер 16 жовтня 2014 року в одній із лікарень Донецької області від тяжкого поранення, отриманого при виконанні бойового завдання. 

 


 

Никоненко Сергій Григорович («Косічка»)

 

 

Дата та місце народження: 21 грудня 1962 р., с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 18 січня 2015 р., с. Трьохізбенка, Новоайдарський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Командир розвідувального підрозділу.

Підрозділ: 24-й окремий штурмовий батальйон "Айдар"

Обставини загибелі: Загинув 18 січня 2015 р. внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя.

Сімейний стан: Залишилися дружина та дві доньки (донька – Ярослава – загинула 15.10.2019 р. у лавах 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ).

Місце поховання: м. Миргород, Полтавська область.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Миргородської міської Ради Полтавської області №6 від 17 березня 2017 року "за мужність і героїзм, незламність духу при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України присвоєно звання „Почесний громадянин міста Миргорода” (посмертно)".

Никоненко Сергій Григорович народився у с. Петрівці Миргородського району, Полтавської області. За станом здоров'я військову строкову службу не проходив. Працював у нафтогеологорозвідувальних експедиціях глибокого буріння в Полтавській області та на Крайній Півночі Росії. Після здобуття Україною незалежності повернувся у Миргород, став приватним підприємцем. Активний учасник волонтерського руху, а згодом й антитерористичної операції - з червня 2014 року добровільно став до лав захисників України. Командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону Збройних Сил України «Айдар». 18 січня 2015 року у с.Трьохізбенка Новоайдарівського району Луганської області отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок нічного обстрілу села з реактивної системи залпового вогню «Град». За свіченням бійців «Айдару», Сергій Никоненко прикрив собою комплекти боєприпасів, чим вберіг не одне життя. Помер у лікарні м. Щастя.  

 


 

Коряк Дмитро  Володимирович («Брат»)

 

 

Дата та місце народження: 25 квітня 1989 р., м. Полтава.

Дата та місце загибелі: 11 лютого 2015 р., с. Саханка, Новоазовський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець-зенітник.

Підрозділ: Окремий загін спеціального призначення ''Азов'', Східне ОТО НГУ

Коряк Дмитро Володимирович був активним учасником Революції Гідності, входив до Свободівської сотні Самооборони Майдану. Один із організаторів Самооборони на Полтавщині. Учасник антитерористичної операції. Солдат. Стрілець-зенітник окремого загону спеціального призначення полку «Азов» Східного ОТО Національної гвардії України. Загинув 11 лютого 2015 року від осколкових поранень під час штурму ворожого блокпосту поблизу села Саханка Новоазовського району Донецької області. У ході наступу сил АТО 11 лютого під Маріуполем лінію фронту вдалося посунути на 20 км., що забезпечило надійну оборона міста.
    Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Коряк Дмитро Володимирович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Тарасенко Олександр Миколайович

 

Тарасенко Олександр Миколайович народився 20 лютого 1977 року в м. Миргород Полтавської області. Закінчив Петрівцівську середню школу, Хорольський аграрний коледж. Проходив строкову службу у Збройних Силах України, згодом - за контрактом. Після демобілізації працював у ПСП «Ярмаківське», Миргородському комбінаті хлібопродуктів №1, пізніше – на будівельних роботах. У січні 2015 року мобілізований до Української армії. Учасник антитерористичної операції на Сході України. Боєць 95-ї аеромобільної бригади Збройних Сил України. Загинув 9 червня 2015 року при виконанні обов'язків військової служби. Похований у селі  Вовнянка, Миргородського району. Рішенням Миргородської міської Ради Полтавської області №6 від 17 березня 2017 року "за мужність і героїзм, незламність духу при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України присвоєно звання „Почесний громадянин міста Миргорода” (посмертно)".

 

Щербань Ігор Борисович

 

Дата та місце народження: 24 квітня 1969 р., м. Красноармійськ, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 26 червня 2016 р., с. Роздолівка, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Старший радіотелефоніст.

Підрозділ: 17-а окрема танкова бригада.

Обставини загибелі: Помер 26 червня 2016 р. під час несення служби в районі с. Роздолівка, Бахмутський район, Донецька область.

Сімейний стан: Залишився син.

Місце поховання: с. Малі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область.

 

Зубченко Олександр Миколайович ("Запал")

 

Дата та місце народження: 4 червня 1990 р., смт Диканька, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 10 грудня 2017 р., м. Мар’їнка, Донецька область.

Підрозділ: Українська Добровольча Армія.

Обставини загибелі: Загинув 10 грудня 2017 р. внаслідок підриву на протипіхотній міні з розтяжкою під час виконання бойового завдання поблизу м. Мар’їнка Донецької області. 

Сімейний стан: Залишились батьки та сестра.

Місце поховання: м. Миргород, Полтавська область.

За зразкове виконання військового і громадянського обов’язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради. Нагороджений відзнакою Полтавської обласної Ради "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).На 37–й сесії Миргородської міської ради, 18 травня 2018 р., депутати підтримали клопотання Відокремленого підрозділу громадської організації "Всеукраїнська спілка учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій" в м. Миргороді щодо надання звання „Почесний громадянин міста Миргорода” (посмертно) Зубченку Олександру Миколайовичу.

Олександр Миколайович Зубченко з 1991 року проживав у м. Миргороді, де і пройшло його дитинство. До 8-го класу навчався в СШ №2, потім в СШ №3. Свою професійну діяльність розпочав з навчання у СПТУ №44, де здобув і професію за фахом електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Після навчання працював в службі охорони, згодом - слюсарем по ремонту автомобілів на Миргородському хлібозаводі. Із березня 2017 року служив в українській добровольчій армії. 10 грудня 2017 року Олександр загинув під час мінометного обстрілу с.Мар'їнка. 13 грудня Олександра Зубченка поховали на Алеї Героїв у Миргороді.

 

Никоненко Ярослава Сергіївна («Гера»)

 

Дата та місце народження: 25 серпня 1983 р., м. Миргород, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 15 жовтня 2019 р., м. Мар’їнка, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: 101-а окрема бригада охорони ГШ ЗСУ.

Обставини загибелі: Загинула 15 жовтня 2019 р. у снайперському протистоянні на позиціях ЗСУ поблизу м. Мар’їнка (Донецька область).

Сімейний стан: Залишилися мати, сестра та донька (батько – Сергій Никоненко – загинув у лавах батальйону «Айдар»).

Місце поховання: м. Миргород, Полтавська область.

Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Рішенням 50-ї сесії Миргородської міської ради Ярославі Никоненко присвоєно звання "Почесний громадянин міста Миргорода" (посмертно).

Никоненко Ярослава Сергіївна народилася в Миргороді. Коли почалася війна Ярослава стала волонтером, а після смерті її батька, Сергія Никоненка (боєць «Айдара», доброволець з позивним "Косічка" , який загинув біля Трьохізбенки Луганської області 18 січня 2015 року в віці 52 роки), прийшла служити в ЗСУ. Солдат 101-ї  бригади охорони Генштабу ЗСУ Ярослава Сергіївна загинула у Мар'янці від кулі снайпера, 15 жовтня 2019 року. Їй було лише 36 років. Похована в Миргороді на Алеї Героїв, поряд з могилою її батька, який також загинув у зоні АТО. 

 

Городніченко Віктор Анатолійович

 

 

Городніченко Віктор Анатолійович народився 19.02.1996  року в  селі Покровська Багачка Хорольського району Полтавської області. Закінчив Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Із серпня 2016 року проходив військову службу за контрактом у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Був навідником взводу вогневої підтримки 3-ї десантно-штурмової роти військової часини А1493. Військовослужбовець 28 квітня ніс службу на позиції поблизу села Зайцеве Бахмутського району, отримав кульове поранення в результаті пострілу ворожого снайпера російсько-терористичних сил. Бійцю відразу надали невідкладну медичну допомогу, потім евакуювали до лікарні у Бахмут, пізніше – до Харкова. Після виснажливих операцій він помер у шпиталі 8 травня. У загиблого залишилися мама, брат, дружина та маленька донечка.  Поховали Віктора Городніченка  12 травня у Миргороді на Алеї Героїв.

Пам'ятаємо земляків-Героїв, які воювали та загинули  у російсько-українській війні 

Олександр  Якович Оксанченко

28.02. 2022 року загинув Почесний  громадянин Миргорода, депутат Миргородської міської ради, льотчик Олександр Оксанченко. Олександр Якович  загинув в повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Полковнику Оксанченко Олександру Яковичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»

Полковник Олександр Оксанченко – українець, який став найкращим льотчиком-винищувачем у світі, отримав звання Героя України посмертно (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №78/2022). Він став відомим після тріумфальних польотів на авіашоу – SIAF, The Royal International Air Tattoo, International Airshow-2017, Czech International Air Fest. Його почерк і стиль виконання фігур вищого пілотажу тепер знає весь світ. Полковника Олександра Оксанченка заслужено вважають одним із кращих серед льотчиків-пілотажників бойових літаків. Похований на Алеї Героїв у Миргороді.

Степан  Іванович Чобану

28.02. 2022 року у повітряному бою загинув льотчик першого класу, пілот Су-27 Степан Чобану. Коли російський агресор напав на Україну, льотчик першого класу, пілот Су-27 Степан Чобану повернувся на службу і в повітрі боровся з окупантом. Відволікаючи на себе ворожу авіацію, героїчно загинув під час боїв над Кропивницьким. 

Степан Чобану народився 21 грудня 1963 року у селі Долинському, нині Ренійської громади Ренійського району Одеської області, у сім'ї робітників.  Служив у військовій частині на Миргородщині. 2010 року пішов на пенсію, але 2015 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації вирішив повернутися до лав ЗСУ. Як один з найдосвідченіших льотчиків українських Повітряних Сил, постійно виконував бойові чергування в складі сил протиповітряної оборони. 24 лютого 2022 року вивів літак з-під підступного ракетного удару країни-агресора, з честю і гідністю продовжував виконувати бойові вильоти. 28 лютого на літаку Су-27 першим піднявся в повітря і вступив у повітряний бій над Кропивницьким, відволікаючи на себе ворожу авіацію, був атакований ракетами, внаслідок чого загинув смертю хоробрих. Його дії забезпечили підняття у повітря решти літаків частини, виведення їх з-під удару та перебазування на резервний аеродром. Похований з військовими почестями на військовому цвинтарі у Миргороді.

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 94/2022 від 2 березня 2022 року майору Чобану Степану Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Похований на Алеї Героїв у Миргороді.

 Олександр Олександрович Шуба

15.03.2022 року під час виконання бойового завдання в районі Сумщини загинув захисник нашої громади, командир роти в/ч А7314, молодший лейтенант Шуба Олександр Олександрович. ГЕРОЙ загинув під час оборони нашої країни від російського окупанта. 

17 березня Миргородська громада провела в останню путь свого земляка, справжнього воїна, вірного солдата України Олександра Шубу. Олександрович був командиром роти в/ч А7314 (батальйон територіальної оборони Миргородського району). Олександр народився  4 січня 1980 року в родині військових. Закінчив Миргородську середню школу  №7. Після строкової служби у лавах Збройних Сил України виконував військовий обов’язок у місії Червоного Хреста в республіці Сієра Леоне, коли там відбувались буремні події громадянської війни. Повернувся у Миргород, працював в охоронних структурах. Закінчив Полтавську філію Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Палкий патріот Батьківщини, він завжди виявляв готовність стати на захист інтересів держави і фраза «Україна понад усе!» була головним гаслом його життя.


 


  Макуха Геннадій Миколайович

20 березня 2022 року біля населеного пункту Озерщина Київської області командир гранатометного відділення взводу огневої підтримки другої гірсько-штурмової роти військової частини А 3715 молодший сержант Макуха загинув під час виконання бойового завдання. Геннадій народився  28 серпня 1979 року в селі Кибинці Миргородського району. У 1989 році разом із сім'єю переїхав до села Петрівці. Після середньої школи обрав мирну професію товарознавця і по закінченні Київського комерційного коледжу працював у столиці нашої держави. А потім: строкова служба в лавах Збройних Сил України, військова служба за контрактом в місті Миргород, робота в охоронних структурах. У буремному 2015 році, у розпал українсько-російської війни на сході нашої держави, не вагаючись, пішов до української армії захищати цілісність і суверенітет України. Відзначений державними нагородами за мужність і героїзм. 

 

Шульгін Володимир Миколайович

10 березня 2022 року  поблизу населеного пункту Мощун загинув Володимир Шульгін. Володимир Миколайович - старший сержант, заступник  командира бойової машини – навідник-оператор 6 механізованої роти, 2 механізованого батальйону, контрактник Миргородського ОМВК. Володимир Миколайович народився 29 квітня 1971 року в м. Миргороді. У 1988 році закінчив середню школу №6, нині Миргородську гімназію ім. Т.Г.Шевченка, у якій зараз працює його дружина Шульгіна Юлія Григорівна. Усе своє життя жив і працював в рідному місті покрівельником у Миргородському виробничому управління ЖКГ, робітником ремонтної групи МРЦ «Миргородкурорт» МВС, теслею на малому комунальному підприємстві «Візит». Володимира знають як людину із «золотими» руками. А у 2014 році він став на захист своєї рідної землі та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. 27 липня 2020 року молодший сержант Шульгін Володимир Миколайович, заступник командира бойової машини, навідник, оператор 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, був прийнятий на військову службу за контрактом Миргородським ОМВК Полтавської області. 10 березня 2022 року поблизу н.п. Мощун російськими збройними силами було здійснено артилерійський обстріл території, у результаті якого наш земляк Шульгін Володимир загинув, захищаючи свою рідну Батьківщину.

Семеняк Михайло Сергійович

Михайло Сергійович був військовослужбовцем в/ч А1356, водієм–електриком радіостанції взводу зв’язку роти зв’язку батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення. Загинув 24 лютого 2022 року під час виходу військової техніки у складі колони з місця виконання бойового завдання в Сумській області.  Михайло Семеняк був патріотом України, сумлінним військовослужбовцем, постійно удосконалював свої вміння та навички, завжди підтримував доручені йому техніку та озброєння у справному стані, проявляв розумну ініціативу, був гарним другом для товаришів по службі. Указом Президента України №149/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, старший солдат Семеняк Михайло Сергійович нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни" (посмертно).

Омеляненко Владислав Григорович

Старший солдат Омеляненко Владислав Григорович  народився 28.07.1993 року. Проживав з батьками в с. Шахворостівка. Вищу освіту здобув в Лубенському лісотехнічному  коледжі. Строкову військову службу проходив у період 11.11.2015 р.  по 24.04.2017 р.у військовій частині А1479 на посаді кулеметника. Як горе прийшло в Україну, наш земляк повернувся з-за кордону,  став у стрій. З перших днів російської війни пішов захищати Україну. Стрілець-санітар механізованого батальйону військової частини А-0693 загинув у бою з окупантами 25 березня 2022 року.

Ревенко Владислав Дмитрович

Народився 07.02.1995 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив військову службу на посаді командира взводу радіотехнічного забезпечення роти зв’язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А1356. За час проходження служби зарекомендував себе грамотним офіцером, професіоналом довіреної йому справи. Командирські навички, якості розвинені відмінно. Проявляв творчий підхід до організації якісного виконання поставлених завдань. Вольовий, наполегливий та принциповий офіцер, був авторитетом для підлеглого особового складу. 24 лютого 2022 року під час виходу військової техніки у складі колони з місця виконання бойового завдання на території Сумської області (м.Глухів) між н.п.Дубовичі та н.п.Бистрик,  автомобіль, в якому перебував лейтенант Ревенко Владислав Дмитрович, влучив снаряд, випущений ворожою артилерією росії. Владислав загинув на місці. Владислав Дмитрович до останнього був вірний Військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини, офіцером з великої літери.

 

П’ятниця Юрій  Сергійович 

7 березня 2022 року солдат територіальної оборони міста Ірпінь Юрій Сергійович загинув від ворожих обстрілів, захищаючи підступи до столиці нашої держави. У перші дні війни Юрій, не вагаючись, записався до територіальної оборони і став на захист своєї дружини, маленького сина,  мами і всіх українських жінок  та дітей,  рідної Батьківщини. Юрій народився  2 квітня 1990 року в селі Сакалівка Миргородського району.  Тут здобув середню освіту, вивчився на будівельника у Лубенському професійному ліцеї. Працював на будівельних майданчиках Києва. У столиці зустрів свою другу половинку і згодом оселився у  місті Ірпінь. У перші дні війни Юрій Сергійович пішов  обороняти землю від окупантів. 7 березня 2022 року Юрій загинув від ворожих обстрілів, захищаючи підступи до столиці. 

Степанько Олександр Миколайович

 16 квітня 2022 року на війні, розв'язаній росією, загинув солдат Олександр Степанько. Він служив гранатометником відділення роти батальйону військової частини А4053. Разом з багатьма патріотами захищав українську землю від окупантів на Луганщині. 16 квітня вороги накрили градами Сєверодонецьк. Наш земляк загинув під час обстрілів, отримавши несумісне із життям поранення. 27 квітня, у селі Єрки Миргородської громади, попрощалися із земляком, 1988 року народження. Зі сльозами на очах, вся громада живим коридором і на колінах зустріла Воїна–Героя. Олександр був відкритою, товариською та активною молодою людиною. Після школи опанував мирну професію водія-тракториста у Миргородському професійно-технічному училищі №44. Строкову військову службу проходив в Національній гвардії України. Працював на Миргородському арматурному заводі і мріяв про щасливу долю, вірне кохання і втілення життєвих планів. На початку війни, 9 березня 2022 року Олександр Степанько став до лав Збройних Сил України. Як справжній чоловік, він без вагань пішов захищати свій дім, батьків, сестер і рідну Батьківщину.

 

ОГОЛОШЕННЯ
     
ВАКАНСІЇ

Потреба в працівниках по м. Миргород та Миргородській громаді на  1 липня

     
     
Багатоцільова грошова допомога для ВПО

Шановні миргородці!

     
     
До уваги суб’єктів підприємницької діяльності громади!

Про підтримку від компанії  Orlovsky Consulting GbR

     
Архів оголошень
Poll ID 0 does not exist.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Міста побратими

Миргородський відділ поліції

КП Миргородводоканал

Полтавська обласна рада

Полтавська ОДА

МИРГОРОДСЬКА МІСЬКА РАДА
  Адреса: 37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 17, Тел.: 5-25-01, факс: (05355) 5-22-21 E-mail: mmrada@ukr.net