Наближається 30-а річниця Чорнобильської катастрофи – найстрашнішої з тих, із якими нам довелося зіткнутись. Інформаційне та громадянське завдання бібліотеки – відтворити якомога повніше події того гіркого квітня 1986 року, так щоб кожен зміг уявити, приміряти на себе безліч вимірів цієї трагедії. І допоможе в цьому нова книга про Чорнобильську катастрофу «Прип’ятський синдром» Любові Сироти. Цей роман написаний 1991 року по гарячих слідах трагедії та всіх наступних подій – страху перед невидимим ворогом, безпомічності радянської влади, гірких поневірянь чорнобильців. Любов Сирота написала пронизливий і правдивий твір – адже пережила все це сама.

Поетеса, публіцист і громадська активістка жила у Прип’яті з сином і була евакуйована 27 квітня 1986 року. Вона пройшла всі етапи поневірянь чорнобильців – нікому не потрібних, розгублених, із підірваним здоров’ям, у яких відібрали і минуле, і майбутнє. Свою історію та історії колег, знайомих, друзів, інших прип’ятчан письменниця вилила у роман «Прип’ятський синдром». Цей твір народжувався як кіноповість двадцять п’ять років тому, але через бюрократичні перепони і бідність кіногалузі йому так і не судилося стати повноцінним фільмом. Проте роман таки знайшов свого читача, хай і через чверть століття.

Міська публічна бібліотека для дорослих пропонує вам третє перевидання російськомовного оригіналу (Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2016). Стримано та пронизливо оформлена, ця щойно випущена книга має слоган «Брехня страшніша за радіацію. Любов сильніша за смерть» і увінчана зворушливим відгуком нашого земляка, класика української літератури Анатолія Дімарова. Перед вами книга-екскурсія, що крок за кроком веде вас спогадами-переживаннями героїні Ірини. Тут не буде тих переказів чорнобильських подій, до яких ми звикли. Це дуже особистісне сприйняття, що іще більше підкреслює трагічність усього, що відбувається. І найбільший трагізм – не у самій катастрофі, а у людських проявах, пов’язаних з нею. Вибух АЕС висвітив усі найбільш непривабливі риси як чиновників, так і решти людей, риси нашої національної ментальності.

Авторка пронизливо і гостро описує те, що їй досі болить. Любов Сирота та її син Олександр всі ці роки борються за те, щоб люди пам’ятали, усвідомлювали, що для нас означає Чорнобильська катастрофа – борються за правду, за пам'ять, за своє мертве місто. Адже для них це не рядки урядового звіту, не сухі відписки чи абстрактні роздуми про радіацію. Це моменти їхнього життя, це їхнє минуле, їхні сни і флешбеки. І на моє тверде переконання так ставитись до Чорнобильської катастрофи повинні не тільки ті, хто особисто пережив евакуацію. Як вже говорилося, чорнобильська трагедія має безліч вимірів. Тисячі смертей. Десятки і сотні тисяч зламаних доль. Знищені села. Покинуті міста. Вражена радіацією природа. Зона відчуження – вирваний із серця, недоступний шматок Батьківщини. Порожні хати, приречені повільно і самотньо руйнуватись. Покинуті тварини, зраджені своїми господарями. Спаплюжений і знищений пласт культури цілого краю – Полісся. І нарешті радіація – невидимий підступний ворог, могутній , майже незнищенний, її наслідки відчують на собі ще невідомо скільки поколінь.

Як бачите, це стосується кожного із нас. Та не кожен це усвідомлює.

Любов Сирота намагається донести до своїх читачів це розуміння, а її син Олександр намагається достукатись до молодших поколінь. Олександр Сирота – засновник легендарного порталу Pripyat.com. Це один із найправдивіших і найбільш пронизливих інтернет-ресурсів, що роблять ближчою Прип’ять минулого і увиразнюють Прип’ять сьогодення, розповідають про долі міст, сіл, окремих людей, поламані катастрофою, дарують фото- і відеоматеріали, сповнені щемким сумом і світлою ностальгією.

Тож хоча б напередодні трагічних роковин пройдіться цим шляхом, пропустіть крізь себе ці гіркі події. Прочитайте книгу Любові Сироти «Прип’ятський синдром».

Маргарита ОЛІЙНИК-ЛОКАЙ,

бібліограф Миргородської міської публічної бібліотеки

для дорослих ім. Д. Гурамішвілі.