Війна забирає найкращих, залишаючи по собі невимовний біль та пустку. Навіть тоді, коли воїн повертається до рідного дому, пережите на передовій, підступні рани та надлюдська втома продовжують свою руйнівну справу далеко від фронту. 21 травня 2026 року раптово зупинилося серце нашого земляка, ветерана російсько-української війни Олександра Олександровича Приходька.

Сьогодні вся Миргородська громада у глибокій скорботі схиляє голови, розділяючи цей пекучий біль із родиною нашого Захисника. Ми провели в останню путь людину світлої душі, чиє життя обірвалося занадто рано, але чий подвиг назавжди вписаний в історію нашої боротьби за свободу.

Олександр Приходько народився 25 листопада 1985 року в Миргороді. Зростав щирим, відкритим і доброзичливим хлопцем, якого любили та поважали за легку вдачу й надійність. Закінчив Миргородську школу №3, а згодом пов’язав свою професійну діяльність із місцевою оздоровницею – працював бригадиром на ПрАТ «Миргородкурорт». Колеги згадують його як відповідального фахівця та чудову, мирну людину.

Проте, коли ворог прийшов нищити нашу країну, Олександр не зміг залишатися осторонь. У березні 2024 року він став на захист Батьківщини. Воювати випало на одній із найгарячіших та найнебезпечніших ділянок фронту – на Запорізькому напрямку. Поблизу населеного пункту Мала Токмачка воїн отримав важке поранення. Далі були довготривале лікування та складна реабілітація.

На жаль, серце мужнього Захисника, яке витримало пекло боїв, раптово зупинилося в реанімаційному відділенні лікарні.

Миргородська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють найщиріші співчуття родині померлого. Розділяємо це страшне горе разом із матір'ю, братом та близькими. Жодні слова не втамують болю цієї втрати, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.

Низький уклін Захиснику України. Вічна пам’ять і слава Герою!