26 травня поточного року Миргородським міськрайонним судом постановлено вирок у кримінальному провадженні за обвинувачення громадянина Б., 1986 року народження, у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень своїй рідній бабусі, 1926 року народження, що було поєднано із вимаганням від старенької вчинити дії майнового характеру на свою користь.
Прокуратурою громадянина обвинувачено в тому, що він у грудні 2014 року в стані алкогольного сп’яніння у будинку за місцем проживання у м. Миргороді, діючи умисно, із корисливих мотивів та метою, пов’язаною з отриманням у співвласність трикімнатної квартири у м. Львові, вимагав від своєї бабусі вчинити дії, спрямовані на перехід до нього права власності на квартиру. Така вимога була поєднана з насильством відносно баби, яка через свій похилий вік та слабкий стан здоров’я була обмежена у пересуванні, а тому не мала можливості захищатися та покликати на допомогу. Насильство онука спричинило її смерть.
Перебуваючи у зв’язку з підозрою у вчиненні вказаного злочину під цілодобовим домашнім арештом, громадянин Б. продовжив вчинювати насильницькі кримінально карані дії. Під час вживання алкогольних напоїв спільно із громадянами Н., Д. та К. у будинку за місцем свого проживання наніс громадянину К. один удар кулаком руки в область носа, спричинивши перелом спинки носа та рану на переніссі, а також чотири удари кулаком руки в скроні та один удар у щелепу.
Своєї вини в інкримінованих злочинах Б. не визнав, показання суду давати відмовився. Лише у судових дебатах сказав, що не бив бабусю, а нібито любив її. Так само заперечив і побиття громадянина К.
Державним обвинуваченням у судових дебатах висловлено позицію про кваліфікацію дій громадянина Б. за ч.2 ст.121, ч.4 ст.189, ч.1 ст.296 КК України з призначенням йому остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього його майна.
Суд із такою позицію прокуратури погодився частково. За вироком суду громадянин Б. визнаний винуватим у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень своїй бабі, що спричинило її смерть (ч.2 ст.121 КК України), та у нанесенні легких тілесних ушкоджень громадянину К., що спричинило короткочасний розлад його здоров’я (ч.2 ст.125 КК України). За вчинення цих злочинів громадянину Б. судом призначено остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Обвинувачений взятий під варту із зали суду.
Проте позиція прокуратури залишається незмінною: громадянин Б. повинен понести остаточне покарання за вчинення тих злочинів, обвинувачення у вчиненні яких висунуто прокурором, у розмірі не менше 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Доводити наявність підстав для призначення громадянину такого покарання за вчинення злочинів саме за тих обставин, як вони викладені державним обвинуваченням, прокуратура має намір тепер вже в Апеляційному суді Полтавської області. Тому на вирок місцевого суду прокуратурою підготовлено апеляційну скаргу.
Дмитро Ходатенко,
старший прокурор Миргородської
міжрайонної прокуратури,
молодший радник юстиції
