Щороку, в четверту суботу листопада (цього року 28.11), свідомі, небайдужі люди запалюють у своїх домівках свічки. Так вони вшановують невмирущу пам’ять мільйонів людей, які загинули страшною смертю. Йдеться про голодомор 1932-1933 років. В Миргородській міській бібліотеці для дітей представлена тематична поличка до цієї жахливої трагедії «Вогонь скорботи палає в серці».

Голодомор – це ще одна червона лінія, яка назавжди розділила Україну і Росію, організаторів голоду і жертв, окупантів і окуповану територію…
  Голодомор в Україні 1932-1933 років був штучним голодом з метою винищення українського селянства. Виконавці відбирали в селян худобу, урожай і навіть посівний матеріал на наступний рік. Дороги у великі міста просто перекривали, а тих, хто намагався туди потрапити – розстрілювали.
  У серпні 1932 року під приводом того, що розкуркулені селяни та «інші декласовані елементи» розкрадають колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував закон про охорону державного майна. Згідно із законом, за такі порушення передбачався розстріл з конфіскацією майна, а за пом’якшуючих обставин – 10 років таборів. Засуджені не підлягали амністії. Назва «Закон про п’ять колосків» виникла, оскільки винним у розкраданні державного майна вважався той, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший рік дії нового закону було засуджено 150 тисяч людей.
  Загальна кількість жертв різниться від 4 до 8 мільйонів. Половина жертв була у віці від 6 місяців до 17 років. До речі, в таких випадках зазвичай враховують тих, хто міг народитися в цей час. У такому випадку кількість жертв Голодомору в Україні досягає 12 мільйонів. Це в кілька разів більше, ніж за час Другої світової війни.