Традиційно, у другу суботу вересня відзначається професійне свято працівників сфери кінематографу – День українського кіно, яке отримало статус офіційного державного свята у 1996 році. З цієї нагоди 11 вересня 2019 року у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих імені Д. Гурамішвілі для студентів Університету III віку було проведено захід – кінолекторій «Постаті українського кіно», який провела провідний бібліограф І.А.Карач. Ірина Анатоліївна розповіла про те, який важкий шлях пройшло українське кіно від перших короткометражок до блокбастерів з багатомільйонними зборами.
Історія кінематографу в Україні офіційно почалася у 1893 році у м. Одесі, коли механік університету Йосип Тимченко, за два роки до знаменитого відкриття братів Люм’єрів, створив прототип сучасного кінознімального апарату.
Початок 20-го століття ознаменувався відкриттям найпотужніших українських кіностудій. Так, у 1917 році у Криму була створена Ялтинська кіностудія, у 1919 році засновується Одеська кіностудія, а у 1927 році відкрилась знаменита Київська кіностудія ім. Довженка. Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву школу, яка збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука, Леоніда Осики і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Наприкінці 1920-х років особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора», що увійшов до трилогії разом з фільмами «Арсенал» і «Земля». Різні за тематикою картини об’єднує спільна ідея невідривності людини від природи, землі, Батьківщини. Стрічка «Земля» увійшла до переліку 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Роботи О.Довженка забороняли і цензурували у Радянському Союзі, тим часом у Європі та Америці приймали оваціями. Майже всі його фільми пов’язані з Україною, її історією, щирими і мудрими людьми та сповнені оптимізму. Про те, що кіностудія ім. Довженка може знімати першокласне кіно, знав увесь світ. Шедеври Олександра Довженка, Дзиги Вертова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука увійшли в історію світового кіно і розвитку кіномистецтва. Тепер українського кіно майже немає. Дуже мало зняли повнометражних художніх фільмів за роки незалежності. Будемо надіятись, що український кінематограф відродиться і буде тішити глядачів новими шедеврами. Бо українське кіно – це літопис нашої культури, в якому сяють зірки талановитих акторів і режисерів. Це наша слава і гордість. Хочеться вірити, що талановиті сценаристи, режисери і актори залишаться нескореними та цілеспрямованими і надалі. Адже українське кіно існувало і протрималося із самих витоків і має, всупереч усьому, найміцніше коріння в світі.
Кінолекторій був дуже цікавим і пізнавальним, повідомили у Терцентрі. Студенти Університету III віку щиро дякували Ірині Анатоліївні за цікаві і змістовні заходи, які вона проводить для підопічних Територіального центру.
