Цивільний захист Карта укриттів

Ти як? Військомат Центр зайнятості АМУ Захист прав споживачів
Портрети дивного генія
2015-04-10

Мова піде  про портретну галерею або, правильніше, іконографію всесвітньовідомого письменника, сатирика, знавця людських душ Миколи Васильовича Гоголя, чиє ім'я у  світовій літературі стоїть поруч із великими сатириками - Рабле, Свіфтом, Вольтером, Салтиковим-Щедріним. У своїх творах Гоголь  з максимальною повнотою і художньою потужністю відобразив національні властивості життя свого народу. Творчість  цього видатного письменника  має право на всесвітнє визнання, бо справжня література не має національних кордонів.

Ще прижиттєвий інтерес  до особистості молодого і відомого сатирика, критика, ніжного  лірика дав змогу знаним митцям створити портрети і простежити цим самим відображення в них характерних рис письменника. Доповненням слугують тепер велика кількість спогадів, есе, мемуарної, критичної публіцистики, епістолярної (тобто листування Гоголя з друзями, критиками). Художники, гравери залишили портрети магістра слова Гоголя, які  в численних копіях дають змогу  "познайомитися", побачити цей образ. На ранньому етапі (поч.30-х рр. ХІХ ст.) творчості, написання "Вечорів…", "Ревізора", можна зустріти  декілька замальовок різних маловідомих художників - Гоголь на прогулянці, на репетиції своєї комедії, але вони більш схожі на шарж, а не на портрет. Але відомими залишаються роботи А.Венеціанова, О.Іванова, Ф.Моллера, Ф.Іордана та дагерротип 1845 р. (Рим), який став основним взірцем для багатьох художників різних поколінь.

До найраннішого зображення відноситься літографія А.Венеціа-нова  (1834р.). Це незвичний для нас портрет письменника. Багато подібних репрезентативних зустрічаємо, вони характерні для епохи романтизму: однакові пози, звороти голови, зачіски. Гоголь зображується веселим, з посмішкою на губах і очах, і завитими, зачесаними короткими локонами над лобом і висками. Це модно вдягнений молодий чоловік. Популярність і слава були його друзями.

Інша річ - портрети, написані  художниками в Італії, особливо в Римі, - О.Івановим та Ф.Моллером у 40-х роках початку ХІХст.

Гоголь був "закоханий" у Рим, годинами бродив старими вулицями, біля Колізею, собору Петра; "зачарований" розписами Рафаеля у Ватикані,  скульптурою Мікеланджело. Майже вільно розмовляв італійською з "малоросійським" акцентом (Жуковський, Чижов, Іордан, Язиков). В.Жуковський згадує, як гарно фарбами малював етюди, пейзажі Микола Гоголь. Згадаймо, як у перші роки життя в Петербурзі Гоголь сам відвідував натурні вечірні класи академії мистецтв і був знайомий з багатьма творчими особистостями того часу.

У Римі відновлює дружні стосунки з художниками -"пенсіонерами" (після закінчення академії художники, які отримали золоті та срібні медалі, повинні були продовжувати навчання, удосконалюватись і отримували в цей час "пенсіон", тобто гроші). На цей час Олександр Іванов працював над своєю картиною "Явлення Христа народу" і був  добрим близьким другом Миколи Гоголя. Ідея картини Іванова хвилювала Гоголя, він став замислюватися над сенсом життя. Таким і зобразив його на своїй картині художник (на другому плані, недалеко від Христа, у темно-червоній хламиді одинока фігура Гоголя). На портреті (першому, 1840р., виконаному  олійними фарбами) Гоголь усміхнений, "по-домашньому" в халаті, можливо, під час веселої дружньої бесіди. з тепер уже характерною зачіскою світло-каштанового волосся "по-гоголівськи".  Вона, картина, була подарована Гоголем поету В.Жуковському, другий варіант портрета подарував Гоголь Погодіну. На обох портретах Гоголь у розкутій позі з гарним настроєм. Деякі сучасники (М.Погодін і М.Боткін) вважали івановські портрети найбільш вдалими і "характерними для його стану душі" (П.Анненков). Існував ще один портрет - малюнок олівцем, залишився на пам'ять у автора. Один з варіантів портрета з'явився в одному з друкованих видань і дуже роздратував Гоголя, бо, як  він говорив, "… не хотів, щоб  його бачили в "растрепанном виде" (П.Анненков).

І пізніше (1845 р.) у своєму "Заповіті" він згадує про цей портрет: "… не дозволяв права на його публічне видання…" і продовжував у ньому "… тільки в тому разі можна було б собі  це дозволити, коли Бог допоміг би мені завершити труд, так  зробити його, щоб мої співвітчизники мовили в один голос, що я чесно виконав своє діло і навіть  побажали б узнати риси обличчя тієї людини, яка працювала в тиші і не хотіла користуватися незаслуженою популярністю". Надзвичайна скромність і повага до співвітчизників, тобто до нас.

В.Гаєвський, Язиков, П.Анненков залишили у своїх спогадах про письменника того часу, його дружні стосунки з скульптором Ставассером, гравером Ф.Іорданом і живописцем, жанристом і портретистом Ф.Моллером, який залишив не тільки спогади, але й портрети поета, художника (тільки так називали у своїх листах нашого Гоголя).

П.Куліш (1819-1897) - публіцист, історик, український письменник, видавець повного зібрання творів Гоголя та двотомник "Записки о жизни Гоголя" (1856р.) якось писав: "Гоголь просив Моллера написати його з  веселим обличчям для близьких, матері Марії Іванівни…". Перший портрет пише Моллер  у 1840 році, і він незвичний щодо композиційного вирішення.

Лице Гоголя освітлене сонячним промінням, голова портретованого нахилена вниз, і очі спідлоба дивляться вниз з веселою посмішкою. Цей портрет можна віднести до "спроб" і нагадує етюд. Він залишився в автора. Невдовзі Моллер пише другий портрет, уже  більш нам відомий. У цілому  це погрудне зображення  молодої людини (йому  30 років) у домашній обстановці в полосатому халаті і білій сорочці, щироко розкритій  на грудях. Волосся гарно розчісане  з гоголівським пробором і модними невеличкими вусиками. Ясний погляд очей гармонує з повнуватими рожевими щоками. Контрасти світла і тіней, червоних мазків тла, білим на сорочці та оливковозелених на халаті - усе це відповідало романтичному настрою і стилю в мистецтві (вплив учителя К.Брюллова).

Обидва портрети - перший у плащі, другий - у халаті написані впродовж короткого періоду життя  письменника, коли він знаходився в гармонійному стані своєї душі. Але не ці портрети він хотів би бачити у Василівці, у матері. Моллер  пише третій, який став широковідомим і пізніше гравірований  Іорданом. Як зазначив М.Берг, "… для матері він хотів позувати в хорошій одежі, красивіше…", що і було зроблено живописцем. На відміну від перших, зроблених з натури, Моллер шукає нову позу, вираз обличчя, костюм. Тепер Гоголь у сюртуці, застебнутому на всі гудзики, на шиї - шовкова хустинка, навіть намальований широкий золотий ланцюжок, який міг би засвідчити для маменьки про його хороший стан. Освітлене лице чарівною, світлою, довірливою посмішкою, що ховається в тонких модних вусиках, повторюється в допитливих карих очах.

У спогадах сестри  ("…гарно окреслені пухленькі губи і карі добрі очі були як у матері Марії Іванівни, а овалом лиця і "носом як у птиці" - на батька)  каштанове волосся з рижуватим відтінком із пробором обрамлює лице. Про популярність цього портрета свідчить і сам Микола Гоголь, особливо в гравюрному виконанні Ф.Іордана - "особливо схожий з оригіналом".

Ф.Моллер продовжив працювати далі над удосконаленням образу письменника і  у 1849 році малює мініатюрний (на міді олійними фарбами). він відрізняється від вищевказаних і компоновкою, і психологічним настроєм, характером. Зберігається в Абрамцевському музеї-заповіднику.

Тарас Григорович Шевченко також робив спробу намалювати портрет у 1845 році не з натури (вони не були знайомі), імовірно користуючись чиїмось замальовками, і тому  М.В.Гоголь на портреті майже не схожий. Цінність у тому, що Т.Шевченко працював над створенням портретного образу людини, чия творчість, душа тісно пов'язана з рідною Україною, він був  знавцем народного побуту, чим дуже дорожив Шевченко.

Таким був Гоголь до "переосмислення" свого "долгу", праці у творчому понятті, він продовжує шукати свій ідеал, свій шлях до нього; став сумніватися в написаному, перебілює "Портрет", нові "глави "Мертвих душ", деякі спалює, знову  переписує, шукає "преображения незначного у велике, вічне, божественне". Він навіть "просить 2 роки, хоча б 2 роки", щоб закінчити другий том "Мертвих душ". Ф.Іордан у 1845 році пише з Риму: "Зникло у Гоголя  колишнє світле розташування духу. Інколи за цілий вечір не скаже ні слова. Сидить собі, опустить  голову на груди, годинами ні з ким не розмовляв, ховав свої думки і почуття, хоча поряд були друзі".

Більше прижиттєвих портретів не знаємо. В останні роки  М.Гоголь відлюдкувався, був замкнений у собі, інколи, це було дуже рідко і тільки  з найближчими, був веселий, доброзичливий (листи, спогади рідних). Останні дні (лютий 1852р.) були дуже тяжкими для нього, його душі. Навіть спалив свої рукописи другого тому. Нікого не хотів бачити, навіть розмовляти і дуже схуд. Скульптор С.Рамазанов зняв посмертну маску, що зберігається в літературному музеї в Москві. А копія знаходиться у Великосорочинському музеї М.Гоголя.

Зараз багато художників прагнуть  створити свій образ, своє "прочитання", бачення характеру дивного генія світової літератури, нашого земляка - Миколу Васильовича Гоголя. Не гротескного, шаржированого з профілем "як у птиці", а справжнього, з теплими карими очима, чистою, світлою душею, що так жертовно покинув цей світ.

На республіканських, зональних, обласних виставках, присвячених різним ювілейним датам М.Гоголя, митці живопису і графіки подавали свої роботи над портретом Гоголя. На мій погляд, найбільш вдалим за останні роки є графічний (техніка вуголь) нашого Заслуженого художника Віктора Михайловича Брикульця - "Апофеоз. Н.В.Гоголь" 2002 р.. Письменник у задумливій позі, замислений у свої думки. Злегка нахилена голова освітлена зліва (вдалий прийом автора) дає змогу "читати" зранену душу" нашого світлого генія.

Наталія Беркута,

мистецтвознавець

 

М.В.Гоголь.Портрет О.Іванова

 

Апофеоз. М.В.Гоголь. Портрет В.Брикульця. 2002р.

ОГОЛОШЕННЯ
     
Гаряча телефонна лінія
16 грудня 2024 року з 16 до 17 години буде проведено особистий прийом  громадян в режимі "гарячої" телефонної лінії заступником міського голови - начальником 
управління комунальних ресурсів Швайкою Сергієм Олексійовичем. Охочих просимо звертатися за телефоном  5-25-01.
     
     
Вакансії

Актуальний список вакансій

     
     
Результати конкурсу суб’єктів оціночної діяльності

Управління комунальних ресурсів Миргородської міської ради повідомляє:

     
Архів оголошень
Poll ID 0 does not exist.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Міста побратими

Миргородський відділ поліції

КП Тепловодсервіс

КП Миргородська управляюча компанія

Полтавська обласна рада

Полтавська ОДА

МИРГОРОДСЬКА МІСЬКА РАДА
  Адреса: 37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 17, Тел.: 5-25-01,
E-mail: [email protected]