29 вересня 2020 року виповнюються 79-ті роковини від початку однієї із найтрагічніших сторінок Голокосту — масових страт нацистськими окупантами в урочищі Бабин Яр у м. Києві євреїв, а також ромів, українців та представників інших національностей.
Цього дня у регіонах держави із дотриманням вимог постанови Уряд від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” відбудуться заходи з ушанування пам’яті жертві цієї великої трагедії.
Окрім того, 29 вересня цього року буде обмежено проведення розважальних заходів.
Бабин Яр - одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, по офіційним історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.
Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".
Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка - близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.
Не оминуло лихо і наше місто. 28 жовтня 1941 року в Миргороді сталася страшна трагедія, яка стала частиною всеєвропейської, яку згодом назвуть «Голокост». Громадяни міста з жахом дивилися на рухому на вулиці колону, приречених на смерть людей, серед яких були поранені солдати, активісти, але в основному - в колону були зігнані євреї - жінки, діти і літні люди. Євреїв було близько півтисячі. Дітей - не менше ста. Розстріляли всіх. Операцію проводили місцеві поліцаї під керівництвом нацистів. У ті часи замовчували подібні факти. Кількість євреїв, взагалі, було засекречено. З часом на місці розстрілу був зведений земляний курган і встановлений пам'ятник, який називають Скорботна мати (фото з архіву).
