Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу законів про працю (далі КЗпП), робота у вихідні дні забороняється. Така заборона поширюється на залучення працівника до роботи не в загальний вихідний день — неділю, а у вихідний день конкретного працівника та у святкові і неробочі  дні, перелік яких встановлено ст. 73 КЗпП. Залучення працівників до роботи у вихідні дні та святкові і неробочі дні (ч. 3 ст. 73) допускається у випадках та в порядку, передбачених ст. 71 КЗпП.

Згідно зі ст. 72 КЗпП та ч. 3 ст. 107 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися,  за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Тобто, для видання наказу про роботу у вихідний день необхідна: фактична підстава, передбачена частиною другою ст. 71 КЗпП; дозвіл виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації; згода сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день.

У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначається: підстава залучення працівників до роботи; прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день; спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному. Наказ доводиться до відома працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.

Якщо сторони виберуть грошову компенсацію, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні (частина друга ст. 72 КЗпП), тобто оплачується в подвійному розмірі, залежно від умов оплати праці в такому порядку:

• відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
• працівникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
• працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. 

При цьому згідно з ч. 2 ст. 107 КЗпП оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день.

Головний спеціаліст – інспектор праці    

відділу праці управління соціального

захисту населення

Олександр Острянин