Безперечно, найвідповідальніша і найнебезпечніша робота в цей страшний для країни час - час війни - діяльність волонтерів для армії. І це не тільки навчені лікарі й медичні працівники, а й прості люди, які, всупереч усьому, вирішили допомагати військовим. Вони ризикують своїм життям, доставляючи все необхідне для воїнів, які знаходяться на передовій. А ще переконують українських бійців у тому, що їх пам'ятають і чекають удома.
У рядах волонтерів для армії є й миргородець, член громадської організації "Спілка воїнів-десантників Миргородщини" і виконавчого комітету міської ради Олександр Федорченко.
- Робота волонтера полягає в зборі коштів або продуктів і необхідних речей для українській армії, - роз'яснює Олександр Іванович. - Ми ж їздимо до хлопців, які знаходяться на передовій. Туди ніхто не хоче їхати. Це в основному Кримське, Щастя, Верхня і Нижня Гринька, Піски. У Волноваху ми тільки раз пробиралися. Востаннє були в Пісках, де зустрілись із хлопцями-кіборгами із віciмдесятки. І якраз так трапилося, що хлопців закинули туди з сухим пайком на два дні. І все. 80 чоловік. Ні теплих речей, нічого немає. Ми привезли їм матраци, зимовий одяг-форму, комбінезони (такі, що можна в снігу лежати), теплі ботинки, бронежилети, продукти харчування і буржуйки. А ось буквально позавчора там був бій. Троє поранені… Окрім цього, ми намагаємося боротися з так званими "волонтерами", які приїжджають на Донбас і продають хлопцям бронежилети, одяг. Такого не повинно бути! Я намагаюся таких знаходити і карати. Тому що для кого війна, а для кого "мать родна". Для нас це принципово, тому що хлопці захищають увесь український народ.
- Олександре Івановичу, а як Ви починали волонтерську діяльність? - допитуюся.
- Ми починали з Майдану. Тоді перезнайомилися з усіма хлопцями з десантури. І десантники, що були на Майдані, пішли воювати добровольцями і потрапили під Слов'янськ.
- А яка це вже поїздка у Вас?
- Важко сказати. Ми за сорокову вже переплигнули давним-давно. Узагалі, у нас їздять дві машини і ветерани-десантники Шептун Анатолій, Голіков В’ячеслав, Бужин Віктор, Калініченко Валерій, Чирка Олександр, Олексієнко Володимир та я постійно відвозимо допомогу хлопцям на передову. І під обстріли потрапляли, усяке було. Спочатку все робили власним коштом, а потім зрозуміли, що бізнес ми вже підсадили, і почали залучати інших підприємців.
- А що є головним у вашій діяльності?
- Головне, щоб війна не докотилася сюди. Піски, наприклад, а це близько 15 тисяч населення, знищені повністю, жодного будинку не залишилося. Пісків більше немає… Їх стерли з лиця землі, хоч це і був елітний район, як, наприклад, Конче-Заспа під Києвом. Таке ми бачили ще у 1993 на другій чеченській війні. Я ніколи не думав, що ми все це побачимо й тут, у нас. Вони йдуть сюди не завойовувати. Вони прийшли знищити нас, поставити на коліна. Цього не можна допустити! Я скажу так: "Це не АТО, а справжні бойові дії. По телебаченню не показують навіть десятої долі того, що відбувається там.
- Дякую, Олександре Івановичу, за нашу розмову, і хай Бог береже Вас і Ваших бойових побратимів.
Віра ЯВТУШЕНКО
