Ім’я миргородського самодіяльного художника Григорія Ксьонза стало відоме широкому загалу відносно недавно. У 1971 році, перебуваючи в Миргороді, Кім Скалацький (колишній директор Полтавського художнього музею), випадково натрапив в оселі Насті Бабенко на два портрети авторства Григорія Ксьонза. Таким чином відбулося «відкриття» невідомого чи маловідомого) майстра світові. Однак, за радянських часів народне малярство не особливо популяризувалося. Можливо, саме тому, що воно зберігало основи української самоідентичності, глибинної національної культури. Справжнє відкриття художника-Ксьонза відбулося вже в незалежній Україні.
Народився Григорій Петрович Ксьонз (1874 р.) у Миргороді. Ще дитиною через перенесену хворобу у дев’ятирічному віці втратив голос і слух. Отримати професійну художню освіту він не зміг, тому малювати вчився в талановитих миргородських іконописців Михайла Химочки та Дмитра Рудича. В Миргороді Григорій Ксьонз мешкав на Мочарі та в Ліску (на жаль, його колишні помешкання не збереглись). Є свідчення, що певні періоди життя йому не було навіть де жити, і це зрозуміло – окрім малярства інших заробітків у цієї людини не було. Художник жив дуже скромно і бідно, малював портрети на замовлення. Певний час Ксьонз жив в Миргороді в родині відомих різьбярів, малярів і золотарів Кучеренків, які різьбили та розписували іконостаси церков. Тож Григорій Петрович теж долучався до іконописання, малював картини на історичну тематику, натюрморти.
Останні роки свого життя художник провів у старечому будинку в селі Токарях Лохвицького району, де помер (1947 р.) та був похований.
Мистецька спадщина Григорія Ксьонза ще малодосліджена, дехто називає 600 написаних ним за життя робіт. Можливо, ця цифра більша. Адже ще й нині в оселях миргородців зберігаються портрети родичів, написані рукою Григорія Ксьонза. Крім приватних зібрань, роботи нашого земляка зберігаються в Полтавському художньому музеї, музеї Івана Гончара (Київ) та інших музеях. Мабуть, найбільша збірка робіт – у Миргородському краєзнавчому музеї. Наші фонди налічують 21 роботу Ксьонза. Переважно це родинні портрети миргородських міщан Кривобоченків, Бойків, Куценків, Мамчичів, Колісників, портрети на історичну тематику. Сформувалась свого часу ця колекція за ініціативи колишнього музейного працівника, заслуженого працівника культури України Л.О.Россохи та завдяки небайдужості миргородців.
Звичайно, в Миргороді шанують ім’я свого земляка. Одна з вулиць міста носить його ім’я. Практично кожні рік-два Миргородський краєзнавчий музей влаштовує виставку його робіт (останній раз у травні цього року). У грудні 2013 р. Миргород приймав активну участь в обласному конкурсі художників-аматорів імені Григорія Ксьонза, коли протягом двох тижнів Миргородський краєзнавчий музей збирав та експонував роботи художників-аматорів нашого краю, кращі з яких взяли участь у другому турі конкурсу в Полтаві. У травні 2017 р. за сприяння міської влади та відділу культури міської ради в Миргороді відбувся кількаденний мистецький пленер «Шляхами Григорія Ксьонза», в якому брали участь і миргородські митці.
5 листопада 2017 р. в селі Токарі Лохвицького району відбулось урочисте відкриття пам’ятника Григорію Петровичу Ксьонзу (варто згадати, що ще у жовтні 2014 р. з нагоди 140-річчя від дня народження художника на приміщенні Свято-Миколаївської церкви в Токарях було відкрито меморіальну дошку митцю). На заході була присутня і делегація з міста Миргорода в складі наших художників, громадських активістів, краєзнавців. Окрема подяка міській раді та відділу культури міської ради за організацію поїздки.
Відкриття пам’ятника Григорію Ксьонзу в значній мірі відбулось завдяки невтомній енергії і наполегливості Козлова Сергія Валерійовича, дослідника життя і творчості Григорія Ксьонза, директора Духовно-культурного центру ім. прп. Паїсія Величковського, голови Благодійного товариства Свято-Успінського кафедрального собору Київського Патріархату (Полтава). Він був і ініціатором спорудження пам’ятника, і співавтором самого пам’ятника та співорганізатором заходу. Ну і, звичайно, активну участь у цій благородній справі взяла Токарівська сільська рада.
Григорій Ксьонз прожив важке, безрадісне життя, яке, на додаток до недуги, припало на роки революції, колективізації, Голодомору, війни. Однак, завдяки Божій іскрі, зумів реалізувати свій талант і залишив помітний слід в мистецькій історії нашого краю.
Андрій Фесенко,
директор Миргородського краєзнавчого музею
