Відділ «Миргородське бюро правової допомоги» інформує  про стягнення боргу за онлайн кредитом.

            Що ж таке онлайн кредит?

Оскільки, на думку багатьох фахівців в галузі права, кредитний договір є однією із форм договору позики, онлайн кредит – це позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються нормами чинного законодавства України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг. Зазначаємо, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на позики (кредити) у розмірі до однієї мінімальної заробітної плати, яка станом на 2020 рік становить 4723 грн. Отже, позичальника, що отримав у позику кошти в розмірі менше ніж 4723 грн Закон України «Про споживче кредитування» не захищає.

Отримання мікропозики за допомогою онлайн-сервісів є електронним правочином, що реалізується шляхом укладення електронного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Статтею 626 ЦК України визначено,  що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми . Як передбачено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб’єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід’ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Більшість громадян вважає, що за процедурою оформлення мікрофінансової позики договір ними в даному випадку не підписується. Оскільки договір вони не підписували, вважають, що немає договору – немає зобов’язань.

Тож, яку форму носить «заповнення позичальником» анкети на сайті фінансової установи?

Дійсно, договір «онлайн кредитування» фізично не підписується, однак він укладається шляхом підписання електронним цифровим підписом. Статтею 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Електронний цифровий підпис накладається за допомоги особистого ключа та перевіряється за допомоги відкритого ключа. Електронний договір укладаеться шляхом обміну електронними повідомленнями, підписується шляхом обміну електронними повідомленнями, моментом його підписання є використання:

1. Електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

2. Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

3. Аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, оформляючи «онлайн кредит» Ви отримуєте звичайний кредит, тільки не в банку, як зазвичай, а в дома, користуючись ноутбуком, планшетом чи смартфоном. Укладення онлайн кредитів знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов’язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що повернення позики за електронним договором є обов’язковим. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

У разі невиконання умов електронного кредитного договору, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення кредиту, підлягають примусовому стягненню, а це вже відкриття виконавчого провадження, арешт майна та банківських рахунків, звернення стягнення на частину офіційного доходу.

На підставі аналізу усталеної судової практики можемо зробити висновок, що примусовий порядок стягнення коштів передбачений лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом мікрофінансової установи.

Які найбільш поширені порушення зі сторони мікрофінансових організацій під час стягнення заборгованості зустрічаються?

• Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачається: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Зазвичай кредитори звертаються до суду та надають розрахунок заборгованості за позикою з нарахуванням штрафних санкцій після закінчення строку дії договору. Але фінансові установи, як і банківські, зазвичай готують позов на межі закінчення строків позовної давності (три роки), задля отримання максимальної суми від боржника внаслідок перерахунку пені за вказаний строк. При цьому, якщо позичальник почне здійснювати оплату кредиту із часом, усі кошти будуть перерахованими спочатку на погашення розміру пені, а потім вже основного боргу. З урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа № 200/11343/14ц від 07.02.2018 загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Також, слід зазначити, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подана до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України). На жаль, не всі боржники обізнані у цьому.

• Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, МФО без обмежень нараховують штрафні санкції у вигляді пені за неповернення отриманих у позику коштів, тоді як законом обмежений строк для вимог про стягнення пені.

В судовому порядку у боржника є можливість скоротити суму стягнення навіть до тіла позики, оскільки в більшості випадків фінансові установи зловживають своїм правом вимоги сплати пені за користування коштами, суттєво збільшуючи її розмір.

Водночас виникає питання, яку суму повертати?

Законом обмежений строк, протягом якого можуть нараховуватися відсотки за користування кредитними (отриманими у позику) коштами. Відповідно до Ц ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Так, укладення «он-лайн кредитів» знаходиться у правовому полі України, однак у більшості випадків фінансові установи зловживають своїм правом вимоги сплати пені за користування коштами, суттєво збільшуючи її розмір.

Суди наголошують, що положення договору, які передбачають можливість нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, не відповідають засадам добросовісності та розумності, і є несправедливим.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини 5 статті 18 вищезазначеного закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Зважаючи на безпосереднє поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на відносини про стягнення заборгованості за мікропозикою, у боржника є можливість визнати положення договору (якими передбачена відповідальність за порушення зобов’язань, тобто пеня та штрафи) недійсними.

Вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. третій ст. 509 та частинах першій, другій 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. У даному випадку найкращим виходом із ситуації є звернення із позовом до суду самого позичальника про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування пені в розмірі, що суттєво перевищує справедливий розмір пені.

Підсумовуючи, звертаємо Вашу увагу, що «онлайн кредит» це звичайний кредит, укладаючи який ви погоджуєтесь на всі запропоновані істотні умови кредитування, в тому числі на доволі великі відсотки за користування позиченими коштами.

Якщо у Вас виникли питання виходячи зі змісту даної статті або інші, що потребують юридичної консультації, Ви маєте право звернутися до  Миргородського бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою м. Миргород, вул. Гоголя, 165, каб. №9, 10. Години праці з 09.00 до 18.00 окрім вихідних та святкових днів, контактний телефон (05355) 5 09 21. Консультації безкоштовні для всіх.Правову консультацію, також, можна отримати за безкоштовним номером 0 800 213 103.

Крім того, повідомляємо, що за правовою інформацією заходьте на довідково-інформаційну платформу правових консультацій WikiLegalAid за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua/