Восени 2020-го відбулися місцеві вибори, під час яких люди вибирали, кому хочуть вручити долю своєї територіальної громади на найближчі п’ять років. Минув рік, і «Просто РАЙОНКА» вирішила поцікавитися, яким він був для територіальних громад, що вдалося реалізувати, що – у перспективі. Із Миргородським міським головою Сергієм Соломахою спілкувалася Віолета Скрипнікова.
– Сергію Павловичу, Миргородська ТГ була сформована згідно з планом чи щось змінилося?
– Ми розраховували, що до міста приєднаються населені пункти 11 сільських рад. Так і сталося.
– Чи задоволені люди реформою?
– У Миргороді не змінилося нічого. А в селі… Ми зробили віддалені місця центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), усюди є інспектори. Так, це не рівень сільського голови, як раніше, який міг вирішувати ті чи ті питання, до якого можна було просто підійти порадитися, про щось домовитися. Нині все відбувається за процедурою. До мене особисто ніхто не звертався. Не казали, що стало гірше чи краще. Хоча, звісно, багато чого змінилося.
– Що саме змінилося?
– Ми запроваджуємо єдиний підхід до вирішення питань і в місті, і в селах: щодо оподаткування, землі та ін. Щодо останньої, наприклад, уніфікували ставки по всій громаді. Вони запрацюють з 2022-го. Цього року ще працювали з попередніми. У кожної сільради ставки були свої. Подекуди – достойні, може, навіть більші, ніж у місті. А в деяких – явно занижені. Це залежало від депутатського корпусу, застосовуваних підходів. У Миргороді це питання вже вирішене. Ми років десять працюємо за цією системою. Якщо комерція, то вища ставка, якщо промисловість, то нижча. Від 3% до 12% – згідно з законодавством. Це по землі. Така ж ситуація по нерухомості. У деяких населених пунктах узагалі такого поняття, як податок на нерухомість, не було. Із наступного ж року всі працюватимуть в єдиній системі. Нині в нас усе відбувається за процедурою: висвітлення, громадське обговорення тощо. Виступаємо за прозорість, зниження корупційних ризиків.
– Як новий формат роботи позначився на економічній, соціальній складових? Чи більше в громади стало грошей на розвиток?
– Якщо дивитися з погляду бюджетних асигнувань, ми порахували: наразі в плані розвитку інфраструктури в Миргороді менше робиться за кошти міського бюджету, ніж у попередні роки. Але більше – за рахунок коштів, залучених за сприяння народного депутата України Олега КУЛІНІЧА, міжнародних проєктів. У селі ситуація на тому ж рівні, що й була. У плані медицини, освіти, культури зосталася приблизно такою ж. Але стало більше соціальних послуг, більше можливість із бюджету отримати допомогу, наприклад, на лікування.
– А як щодо доріг?..
– Проблема автошляхів, зокрема між населеними пунктами громади, залишається. Більшість із них нам не належить, тому самі ми їх ремонтувати не маємо права. Можемо тільки брати участь у цьому процесі на умовах співфінансування з обласною структурою (Службою автомобільних доріг чи Агентством місцевих доріг). Але в нас стало менше грошей після об’єднання. Як я вже говорив, у деяких селах до цього навіть не порушувалися питання оподаткування. Були дуже низькі ставки і по землі, і по нерухомості. Збирали тільки на заробітну плату. А на розвиток інфраструктури – ні. За рік цю ситуацію виправити неможливо, потрібно два-три. По місту за кошти бюджету громади ми ремонтували дороги, де могли. У селах автошляхи, за які відповідали сільради, а тепер ТГ, відновлювали. Ті ж, що між невеликими населеними пунктами, потребують значних вкладень. Наприклад, дорога в бік Дібрівки, Клюшниківки. Її завжди ремонтували під свято на кінному заводі. В останні два роки його фактично немає. Дорога руйнується. Скоро вона буде в такому стані, як колись Миргород – Комишня. Тут їздить багато транспорту, великовантантажівки, тож іще рік-два – і дорога стане непроїзною. Раніше я з цим не стикався. Якби ці автошляхи були у віданні громади, може, хоча б «підлатали» їх. А на капремонт грошей у нас не вистачає. Тож вдячні, коли допомагають розв’язати проблему. Питанням капітального ремонту траси, що проходить територією нашої громади, Р-42 Лубни – Миргород – Опішня, наприклад, опікується народний депутат, сприяє залученню фінансування на неї. Зроблена дорога з Великої Багачки на Миргород. Робиться дорога з Миргорода на Гадяч. Це великий «плюс». Це важливі транспортні артерії. Частину доріг на нашій території ремонтують капітально. Але все одразу неможливо зробити. Як на мене, то через об’єднання – чимало нових викликів. Кажуть, що воно принесе багато коштів. Наразі – тільки на перспективу, якщо за два-три роки ми дійсно створимо єдину, збалансовану систему, відпрацюємо податки, бюджет, щоб він працював у рамках усієї громади. Як тільки це зробимо, думаю, буде ефект.
Плюс залучення інвесторів, інвестицій якраз на ті території, які приєднали до міста. Тепер маємо можливість працювати з цим не лише в Миргороді, а й по селах. На перспективу, стратегічно об’єднання в ТГ – великий «плюс». Однак перші роки для міста дають «мінус».
– Які напрямки плануєте розвивати в громаді?
– Уваги потребують усі. Але якщо брати нинішню ситуацію з COVID-19, то медицина, мабуть, усе-таки буде на першому місці. Важливий соціальний захист. У нас багато пенсіонерів, людей, яким потрібна допомога. Потім освіта, культура, благоустрій. Миргород, наприклад, більш-менш освітлений, однак так має бути й по всій громаді. Щоб дороги в усіх населених пунктах були пристойні, хоча б проїзні. Загалом у питанні розвитку територій багато залежить від самих жителів, їхньої активності. Можна залучати інвесторів, а можна з деяких питань і самим усе вирішити.
– А люди виявляють таку громадську активність? Можливо, виходять із якимись ініціативами?
– У Миргороді ми вже давно працюємо в цьому напрямку. У нас, наприклад, є «МАГ» («Місто активних громадян»), «Громадський бюджет». Років чотири-п’ять, як запровадили це. І в місті вже звикли, що можна подавати свої проєкти на конкурси та реалізувати їх. По селах поки що таку зацікавленість, наскільки я помітив, проявляють тільки Хомутець, Трудолюб. В інших потрібно «заводити» людей, розповідати, показувати на прикладах, щоб вони більш активно використовували надані можливості, щоб розуміли: можна не лише просити, а й отримувати бажане через конкурси, залучення бюджетних коштів, грантів.
– У Миргороді, до речі, реалізують досить немало міжнародних проєктів…
– Так, їх у нас традиційно багато. Наразі найбільших – два. Один – «Модернізація виробництва, постачання та споживання теплового району в місті Миргород (MO.GE.DI.CO)». Це термомодернізації дошкільного закладу (уже зробили дитячий садочок); по частині центрального теплового району міста – переукладання труб і термомодернізація котельні, яку завершуємо (установлюємо котел, який працюватиме на альтернативному виді палива). Фактично більшу частину Миргорода теплом буде забезпечувати одна ця котельня замість двох. Тут більш сучасне обладнання й альтернатива, не тільки газ. Є ще проєкт у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України – реконструкція історичних приміщень. Це перша школа та Центр естетичного виховання (ЦЕВ). Думаю, до кінця року роботи будуть виконані, і на початок 2022-го ми матимемо два приміщення, одне з яких експлуатувалось (там розташовувався ЦЕВ), а друге стояло з 2000 року без експлуатації. Плануємо, що там буде музична школа, ЦЕВ розширимо. Обом приміщенням – понад 100 років. Це історичні пам’ятки. Окрім того, нещодавно ми ввійшли в іще один міжнародний проєкт – «Говерла». На сьогодні по ньому все ще тільки в початковій стадії. Будуть якісь навчання, обмін досвідом, рекомендації, стратегічні плани. Сподіваюся, що за допомогою «Говерли» напрацюємо План розвитку територій. Генеральний план міста в нас є, але ж у громаду входять тепер і навколишні села. Треба модернізувати документацію загалом по ТГ. У точних цифрах іще не готовий сказати, але це досить серйозні кошти. Також ми багато проєктів реалізуємо за кошти державного бюджету, у тому числі завдяки Олегові Івановичу. Це й басейн, й інфекційне відділення, і придбання в лікарню. Думаю, працюватимемо над цим найближчим часом.
– На сьогодні в Україні багато уваги приділяється цифровізації, новітнім технологіям…
– Ми впроваджували в Миргороді все нове. Наприклад, документообіг у міській раді вже давно в електронному варіанті. У школах ми одними з перших у державі запровадили електронні щоденники, журнали. Але це в місті. У деяких сільських радах немає навіть нормального інтернету. Наразі за рахунок видатків державної програми, де можна, ми в неї ввійшли й проводимо нормальні лінії, аби був доступ до інтернету. Завдяки йому ті ж віддалені місця ЦНАП працюють. Підтягуємо. Якщо немає нормального інтернету, то можуть виникати проблеми. Наприклад, у лікарнях ні на первинному, ні на вторинному рівні не зможуть заробляти кошти на своє функціонування. Наразі все треба в електронному варіанті. Щоб усе це довести до ладу, потрібно кілька років. Якщо по Миргороду ми були в лідерах, то по громаді треба ще сільські території підтягнути в плані інтернету.
– Які завдання ставите для громади на наступний рік?
– Ми за 10 місяців 2021-го зробили крок від таких собі територіальних «острівців» до єдиної системи роботи по громаді. Налагодили систему медичних послуг, наприклад, зробили «первинку», як у місті, по всій ТГ. Усі питання щодо водопостачання передали на КП «Миргородводоканал», ними тепер централізовано займається це підприємство. Але в нас іще залишається чимало завдань щодо земельних питань. Наразі тільки кілька населених пунктів розібрали детально, де й що там, хто платить і не платить тощо. Це кропітка робота, думаю, вона розтягнеться на кілька років. Та ми повинні розуміти, яка ситуація з землею по ТГ. Також у найближчих планах розвиток інфраструктури. Ми повинні надавати послуги в селі не гірше, ніж у місті. Найперше, як я бачу, у комунальній сфері. Води в деяких населених пунктах просто немає. Люди брали її з 20 м, а тепер і вона зникла. Це питання потрібно вирішувати одним із перших. Працюватимемо й із питання збирання сміття. Воно організовано лише в Миргороді більш-менш і навколо нього. Якщо брати гуманітарну сферу, то тут треба подбати про підвищення туристичної привабливості громади, не лише міста-курорту, зокрема розвивати зелений туризм. Щоб люди приїздили не тільки в Миргород, а й по селах було що подивитися й де відпочити. Окрім цього, нам слід вирішити питання автобусного сполучення між населеними пунктами. Маємо зрозуміти всю систему маршрутів, бо дуже багато нарікань по селах. По деяких іще чинні укладені договори. Там, де закінчуються, можемо вже оголошувати конкурси, якось впливати на маршрути. Але ця система ще не повністю в нашому віданні. Це проблема, на яку населення звертає увагу, її треба розв’язувати.
– Задумане на цей рік усе вдалося втілити?
– Ми – реалісти. Те, що ми закладали в програми за різними напрямками, у бюджет, практично все виконуємо. Наші плани не були грандіозними. Тому не можу сказати, що щось планували, а не зробили. Перші пів року ми фактично займалися організаційними питаннями: передачею власності, узагальненням, реорганізацією підприємств, відділів тощо. Основна робота зроблена. Тепер треба створити систему роботи в громаді. Я її бачу, як для такої компактної ТГ, як у нас, більше «вертикальною», тобто без створення якихось окремих «острівців» управління в старостинських округах. На сьогодні старости фактично не мають ніяких повноважень. Освіта матиме свою структуру, медицина – свою… Але з координаційним центром у Миргороді. Продовжуватимемо співпрацю з сусідніми громадами. По Комишнянській та Великосорочинській це переважно медицина та пожежна охорона. Дуже тісно співпрацюємо з Ромоданівською ТГ за багатьма напрямками: окрім вищезгаданих, це соцзахист, освіта тощо. Це і для них, і для нас вигідно. План роботи є, а як буде, життя покаже.
Віолета Скрипнікова
