Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами
  (ч. 1 ст. 34 КЗпП України). Частиною 2 ст. 34 КЗпП України передбачено, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості терміном до одного місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 КЗпП України про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою  у довільній формі (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу.

Наказ про простій на підприємстві має містити:

-   причини, які призвели до простою;

-  тривалість простою (замість конкретної дати закінчення простою можливо вжити загальну фразу “до моменту закінчення карантинних заходів, введених урядом”);

-  перелік працівників, до яких застосовується простій. Не обов’язково оголошувати простій для всіх, можна відправити певні відділи;

-   порядок оплати простою;

-  порядок роботи під час простою, потреба у присутності на робочому місці. (наприклад, може бути введення дистанційного режиму роботи).

Наказ про простій надається для ознайомлення усім працівникам, яких стосується простій під особистий підпис (у разі відмови працівника від підпису необхідно скласти акт про таку відмову).

Статтею 113 КЗпП України передбачено такий порядок оплати часу простою:

- простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу);

- виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини – зберігається середній заробіток;

- простій, який стався з вини працівника, не оплачується.

У колективному договорі може бути визначений і більший рівень оплати часу простою.

Крім того, у період освоєння нового виробництва (продукції) також можуть виникати простої. В таких ситуаціях роботодавець може проводити робітникам доплату до середнього заробітку на строк не більш як шість місяців (ч. 5 ст. 113 КЗпП України).

Головний спеціаліст – інспектор праці      

  Олександр Острянин