Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (стаття 13 Закону "Про охорону праці").

Під час роботи з персональним комп'ютером мають бути дотримані Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2.007-98) та Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Комітету з нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.99 р. № 21. Правила призначені для запобігання несприятливій дії на працівників шкідливих факторів, які супроводжують роботу з ВДТ.

Керівники державних органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від форми власності й підпорядкованості, зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з ВДТ відповідно до вимог зазначених правил.

За порушення державних санітарно-гігієнічних норм і правил передбачена дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (статті 45, 46, 49).

За умови дотримання вимог зазначених правил і норм робота на комп'ютері не належить до категорії шкідливих і важких.

Однак усім працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, до яких належить і персональний комп'ютер, і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими актами законодавства, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів згідно з позицією 58 підрозділу "Інші види виробництв" розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.1997 р. № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів від 13.05.2003 р. №679, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2004 р. № 1674).

Статтею 8 Закону "Про відпустки" передбачено, що конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 30.01.1998 р. №16 та зареєстрованого Міністерством юстиції 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 04.06.2003 р. № 150 і зареєстрованими у Мін'юсті 18.06. 2003 р. за № 496/7817), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Д.М.Тимченко,

                                                                                        головний державний інспектор праці