Ріг вулиць Сорочинської й Незалежності - історична місцина. У XVII - XVIII ст. сюди виходили Сорочинські ворота миргородської фортеці й звідси починався Сорочинський шлях. Невипадково сьогодні тут стоїть і пам'ятник миргородському козацтву, і краєзнавчий музей.

Коли пройти під арку музею, поринемо, так би мовити, у "задвірки історії". Нині тут незабудована місцина, пустир - приватна територія, власник якої аж ніяк не дбає про її облаштування, а тому вона щоліта рясніє заростями молодих кленків, срібної лободи в людський зріст і деревію, які, щоправда, іноді скошуються.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. довкола перехрестя вулиць Сорочинської й Дворянської (нині Незалежності) тулилося чимало єврейських будинків. Поряд із синагогою, за нинішньою музейною аркою, тоді стояла друкарня, якою володіла миргородська міщанка Шифра Вульфівна Шик. Заклад було засновано 1889 року.

Друкарня виконувала різноманітні замовлення: видавала газети, бланки, оголошення, афіші, поштові листівки з краєвидами Миргорода, офіційні матеріали Миргородської повітової земської управи, міської управи, надавала послуги приватним особам. Виходили тут і художні твори. 1915 року в друкарні Шик було видано невеликий за обсягом, на 30 сторінок, але досить поважним накладом (400 примірників) збірник віршів російською мовою якогось автора під криптонімом "Д.С.". Можемо зробити припущення, що це була книжка тоді ще юного поета, поповича Дмитра Самойловича, який загинув через три роки.

Лютнева революція 1917 року збурила всю країну, почалася українізація суспільного життя. Активізувалися й миргородці. Того року побачили світ кілька цікавих книжок наших земляків. Марфа Устименко, дружина місцевого "поета й оригінала", знавця красного письменства, земського службовця Архипа Устименка, видала власну збірочку "Поетичні твори". З'явилися дві збірки поезій миргородця Михайла Обідного (Мочарського) - "Під сяйвом волі" та "Левко Кобзаренко: Козацька дума".

Син миргородського священика В.Дубнякова Кость Дубняк, людина українських переконань, у майбутньому вчений-географ, того самого року видав у Миргороді свою першу книжку "Короткий російсько-український словничок термінів природознавства і географії. Злагодив К. Дубняк".

З'являється друком також збірник віршів А.П.Хамардюка "Перед зірницею" з епіграфом із твору Т.Шевченка. Цілком можливо, що автор був працівником агрономічного відділу Миргородського повітового земства, адже того-таки 1917 року він оприлюднив у друкарні Шик фахове видання: "Що треба знати всім, а особливо хліборобам і агрономам про аграрне (земельне) питання".

Наступного року в цій друкарні було видано п'єсу "Круча" українського письменника Віталія Товстоноса, який у цей час жив у Миргороді. Двічі, у 1917 і 1918 роках, видавалася брошура лікаря І.А.Зубковського "О Миргородском минеральном "Гоголевском" источнике".

Уся друкована продукція Шифри Вульфівни продавалася в її приватній книгарні на міському базарі. Отже, миргородська друкарня Ш.Шик відігравала помітну роль у інтелектуальному житті міста на рубежі ХІХ - ХХ століть.

Людмила РОЗСОХА,

заступник директора з наукової роботи

Миргородського краєзнавчого музею,

заслужений працівник культури України.