Сказ – це гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання, характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи (енцефаліт) і завжди, при відсутності своєчасного проведеного курсу щеплень, закінчується смертю хворого. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі подряпини шкіри, слизових оболонок, поранень предметами. У тварин прихований період захворювання триває 7-8 днів (у людини – до 1 року).

Слина хворої тварини містить у собі вірус ще за десять днів до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може і від тварин, які ззовні виглядають здоровими.

Інфікування здебільшого відбувається від диких хижих (вовки, лисиці), домашніх (кішки, собаки), а також сільськогосподарських тварин. Найнебезпечніші укуси інфікованої тварини за голову, шию, кисті та пальці рук.

Вилікувати сказ неможливо. Але можна запобігти цьому захворюванню. Треба пам’ятати, що хворі на сказ тварини небезпечні вже до початку прояву захворювання.

Якщо все ж Вас покусала або ослинила дика чи безпритульна тварина (або тварина, якій не зроблено щеплення проти сказу):

• не намагайтеся відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не загрожує життю). Треба дати слині тварини разом з кров'ю вийти з рани;
• ні в якому разі не можна відсмоктувати кров із рани, бо збудник сказу може потрапити в організм через слизову рота;
• місце укусу ретельно промийте господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу);
• шкіру навколо рани обробіть йодом. Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпекти відкриті тканини рани;
• підозрілу тварину слід ізолювати і спостерігати за нею протягом 15 днів;
• обов'язково відразу ж зверніться до медичного закладу (у м. Миргород – травматологічний пункт КНП “Миргородська ЦРЛ” Миргородської районної ради (вул. Гоголя 172)) для отримання якісної допомоги (тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами і, при необхідності, зашити рану) та вирішення питання щодо початку проведення щеплення від сказу

За твариною, яка нанесла укуси, ветеринарними працівниками проводиться відповідний нагляд з метою виключення сказу. На жаль, в окремих випадках потерпілі, або їх близькі під впливом емоцій знищують ту чи іншу тварину, що нанесла укус і медичні працівники змушені проводити повний курс лікування проти сказу. Якщо не вдалося вберегтися від укусу або ослинення, насамперед потрібно запам’ятати тварину, що нанесла укус, встановити її власника, адже від цього значною мірою також залежатиме курс лікування.

Антирабічне лікування - залишається на сьогодні єдиним і незамінним  засобом, щодо запобігання цьому захворюванню. Протипоказання для лікувально-профілактичної імунізації відсутні, тому що остання проводиться за життєвими показаннями. Профілактичне лікування складається  з п’яти ін'єкцій вакцини, або п’яти ін’єкцій вакцини і введення антирабічного імуноглобуліну,  і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою. Ні в якому разі недопустимо самовільно переривати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.

При призначенні антирабічного лікування до уваги приймаються наступні дані: про тварину, що нанесла укус (хвора, здорова, невідома, за якою не можливо встановити 15-тиденне спостереження), вид і ступінь контакту з твариною (ослинення, укус, контакт, подряпини шкіряних покривів чи слизових, укус одиничний чи рани множинні), вид тварини (дика м`ясоїдна, домашня, сільськогосподарська тварина) і дані про тварину (як утримувалась, чи щеплена проти сказу), епізоотична ситуація місцевості, де трапився укус, обставини укусу (спровокований чи ні), локалізація укусу. В залежності від вище переліченого призначають курс антирабічного лікування. Розпочати курс щеплень необхідно якомога  раніше.

Усі потерпілі люди, які не отримали курсу антирабічних щеплень і захворіли на сказ - помирають. Тому при отриманні укусу, не зволікайте зі зверненням за медичною допомогою, бо тільки це дає надійну гарантію запобігти трагічним наслідкам!

Микола Олефір,

завідувач Миргородського МВПЛД

ДУ “Полтавський ОЛЦ МОЗ України”