"Малюю нитками. Що може бути краще для жінки!" - слова знаної в Україні вишивальниці, славетної миргородки Ніни Вікторівни Фоменко, чиї твори прикрасили експозиційні зали краєзнавчого музею.
Вишивка - одна із форм народного образотворчого мистецтва, у ній втілені свтоглядні ідеї та естетичні смаки народу, його повсякденний потяг до прекрасного і це одна з органічних складових національної культури українського народу. Вона має утилітарне, декоративне й обрядове значення. Види і технічні засоби дуже різноманітні. Хрестик - новація в українській вищивці (початок ХХ ст.), одночасно з'являється колірна поліхромія, а також сюжетні і жанрові сценки.
До обрядової вишивки, що є часткою сакрального християнського мистецтва, відноситься ікона, яка має велике значення у творчості Ніни Вікторівни. Розпочала вишивати її з альбому "Української релігійної вишивки" доктора о.Д.Блажейовського, виданого в Римі ще 1979 року. У передмові до цього видання о.Дмитро Блажейовський звертається зі словами: "Нам усім треба дбати, щоб зберегти українську вишивку як частину нашої національної спадщини в наших церквах і домах".
Перебуваючи в столиці Італії (з юних років живучи за межами Батьківщини, не тільки не забув рідну українську мову, пісні, традиції а й своєю творчою працею примножив здобутки нашої культури), Д.Блажейовський отримав звання доктора історії й теології, досліджував історію української церкви і водночас вивчав українське народне мистецтво. Видав три альбоми (1979-1984рр.) "Українські релігійні вишиванки", в яких репродуктовано зразки для вишивання ікон, оздоблення церковних обрусів та стихарів.
Наша майстриня Ніна Вікторівна копіює цілий ряд репродукцій ікон та євангельських сцен із життя Іісуса Христа з названих альбомів, керуючись настановами та порадами отця Д.Блажейовського, і створює цілий цикл: "Благовіщення", "Оранта", "Несення хреста", "Голгофа", "Вознесіння Христове", "Плач на Оливній Горі"; святих: "Св.вмч.Катерина", "Св.вмч.Варвара", "Св.вмч. Ольга", "Св.вмч Пантелеймон" та багато інших.
Ніна Вікторівна Фоменко "мовою" нитки створила цикл великої естетичної дії, зумівши відтворити психологічну проникливість вишиваних ікон на високому професійному рівні. Ікони, вишиті Н.В.Фоменко, вражають глядачів своює душевною теплотою й новою технікою шиття (яку сама розробила), витонченістю ліній та барв: "Почаївська ікона Божої Матері", "Ікона Божої Матері", "Умиление", "Великий князь Володимир", "Рівноапостольна княгиня Ольга". І кожна робота - витвір мистецтва. Свої роботи авторка подарувала багатьом приватним колекціонерам, музеям (Львів, Київ, Полтава). Вишиті ікони Ніни Вікторівни прикрашають храми, церкви Миргорода, Лохвиці і Полтавську Єпархію.
Сакральне у релігійному досвіді українців повертає до усвідомлення мети земного існування, надає можливість відчувати себе Творцем власного життя на великому Шляху самоцусвідомлення Духу. Пригадаймо філософа Григорія Сковороду, який писав, що "… серце - центр дущі і сховище Вічного у людині… чим далі від центру віддалялась людина, запаморочена ілюзіями життя і бажань, то більше вона забувала мету і сенс життя, як духовної еволюції. І творчість Н.Фоменко стверджує, що в наш час іде позитивний процес у культурі, мистецтві до проблем відродження сакрального християнського мистецтва, до православної ікони, до духовності нашого народу.
Згідно з Богословським ученням, моляться не самій іконі, а тому, хто зображений на ній.
Майстриня, як і кожна творчо обдарована людина у своїх роботах намагається відтворити світ, барви його життя, людські стосунки, портрети окремих видатних людей. З'являються чудові, майстерно виконані натюрморти з фруктів, квітів, окремі квіти (соняхи, мальви, гібіскуси, кали).
Усіх зачарували дві жанрові картини "Покарали" та "Благословення", копії англійських художників першої половини ХІХ "просвітницької" тематики. Велика кольорова гама, поліхромія, майже не відчувається техніки вишивки у майстерно виконаних великих роботах, копіях пейзажів І.Шишкіна "Дубова роща" та "Рожь".
За 15 років Ніна Вікторівна вишила більш ніж 140 робіт, а на виставці - 78 ікон і картин різних жанрів. Оклади до ікон і рами до картин виконані руками її чоловіка Павла Григоровича. Гармонія цих чудових майстрів створила художні роботи, що вказують на високий рівень розвитку декоративного мистецтва, який тісно зберігає традиції минулого. Зберігаймо спадщину, бо вона є частиною нашої ідентичності.
Н.Беркута,
мистецтвознавець
