Революція гідності або ж Єврореволюція, Євромайдан проходила з листопада 2013 по лютий 2014 року. Чому ж днем пам’яті героїв Небесної Сотні стало 20 лютого? Бо саме у цей день силові структури вперше відкрито стали застосовувати справжню зброю проти учасників революції. Два роки назад у Києві загинуло 67 людей, яких підступно вбивали, не даючи жодного шансу.
Сотня історій, сотня людських життів, сотня нових зірочок на українському небосхилі, сотня героїв! Я хочу розповісти про книгу Марка Рудновича, яку Миргородська міська бібліотека для дорослих ім. Д.Гурамішвілі має у своєму книжковому фонді і пропанує прочитати всім небайдужим до подій , які відбувалися в лютневі дні 2014 року. Ця повість про 19-річного молодого хлопця зі Сміли , який як і багато інших молодих студентів навчається в університеті , якого життя не обділило палким коханням. Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом однолітком Дімичем їдуть до Києва. У повісті описуються останні сім днів життя головного героя. Автор зміг за цей короткий проміжок часу показати ту єдність, ту міцну дружбу зовсім незнайомих людей, яких єднала одна мета про яку сказав сам Макс: «Усі ми-і ти , і я, і всі, хто тут є, - нарешті стали на захист своєї землі, своєї України» По мірі розвитку сюжет захоплює, затягує читача в свою орбіту і більше не відпускає до самого кінця. Незабутнім залишиться у кожного епізод про бабу Любу, яка з кошиком у руках кожного дня годувала «майданівців» своїми пиріжками з капустою. А коли почалася стрілянина вона мов сирена пронизливим голосом крикнула: «Синочки! Що ж ви робите, синочки? Схаменіться?!! Проти кого ідете?» На синочків вони ніяк не тягли, це були безмовні, безликі й страхітливі у світлі бурхливого полум'я привиди, які вбивали неозброєних людей. А баба Люба, Дімич, і Макс стали героями, але на жаль посмертно. Автор книги про лютневі події на Майдані "Я з Небесної сотні" вважає, що поки в Україні народжуються такі герої, все у нас буде добре. Але від прочитаної книги залишається якийсь смуток на душі. Хочеться плакати, кричати від несправедливості, трагедії. Але заспокоївшись розумієш, що цей твір з трагічною розв’язкою виявляється є справжнім гімном життю.
Алла Федченко, завідуюча
Миргородською міською бібліотекою
