Це питання часто задають мені мої знайомі, друзі, жителі міста, сіл району, і відповісти на нього я хотів би як лікар, акцентувавши увагу читачів на впливі питної води на здоров’я людини. Значення води для людини, на мій погляд, найбільш вдало охарактеризував великий А.Екзюпері: «Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати. Тобою насолоджуються не розуміючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя, ти – саме життя! Ти – найбільше багатство».
Але, поряд з цим, питна вода при певних умовах може нести загрозу для здоров᾽я людини. Ця загроза визначається епідемічною, паразитологічною, радіаційною, токсичною небезпекою та пов’язана з наявністю в питній воді мікроорганізмів, паразитів, радіонуклідів, хімічних речовин, у тому числі, природного походження.
Рівень загрози (ризиків) для здоров’я людини питної води різний і, в першу чергу, залежить від наявності в ній різних біологічних та хімічних складових вразливості різних груп населення.
Питна вода є чинником передачі більше, ніж півсотні інфекційних хвороб, у тому числі таких небезпечних, як холера, черевний тиф, лептоспіроз, гепатит А, а також причиною виникнення специфічного ендемічного захворювання – флюороз та водно-нітратної метгемоглобінемії малюків.
Але крім цього, не треба забувати, що за рахунок питної води, якої людина за день споживає до трьох літрів, організму необхідно забезпечити фізіологічні потреби в мікро- та макроелементах, у тому числі йоді, калії, кальції, магнії, натрії, фторі та інших.
До речі, саме високий вміст фторидів у питній воді м. Миргорода та більшості сіл району (перевищення в 1,7 – 2,5 рази) є причиною захворювання багатьох миргородців флюорозом (синдром п'ятнистої емалі), що проявляється пошкодженням зубної емалі у вигляді коричнево-бурого забарвлення зубів.
Зараз почастішали випадки захворювань малюків на водно-нітратну метгемоглобінемію, пов’язану із вживанням води з високим вмістом нітратів та нітритів у питній воді шахтних колодязів. Клінічний перебіг захворювання нагадує отруєння людей чадним газом.
Що робить питну воду небезпечною для здоров’я? У більшості випадків біологічне та хімічне забруднення поверхневих та підземних джерел води. Але на безпечність води (особливо санітарно-токсикологічні показники) впливає і її природний хімічний склад.
Щодо джерел водопостачання, то в Миргородській, Ромоданівській, Комишнянській, Великосорочинській територіальній громаді поверхневі води (води річок, струмків, ставків, озер) для потреб питного водопостачання практично не використовуються. Тому на якості цієї води свою увагу акцентувати не буду. Скажу лише, що споживання такої води без попередньої обробки представляє дуже велику небезпеку для здоров᾽я. В екстремальних умовах таку воду можна споживати тільки після попереднього кип’ятіння.
У нашому регіоні населення питну воду отримує з сільських водогонів, шахтних і трубчастих колодязів. Останнім часом для питних потреб широко використовується питна вода фасована з торгівельної мережі та з пунктів розливу.
Основним же джерелом питної води для жителів міста та сіл є водогони, які отримують воду з водоносного горизонту Бучакських відкладів, а також водоносного горизонту Харківських відкладів.
Бучакський водоносний горизонт залягає на глибині 150-200 м, добре захищений від поверхневих забруднень. Вода має стабільні мікробіологічні показники, що характеризують її епідемічну безпеку. Але природній вміст сухого осаду, хлоридів та фтору перевищує в декілька раз нормативні показники. Якщо два перших показники в більшій мірі впливають на смак води, то підвищений вміст фторидів (фтору) – це ризик захворювання дітей на флюороз. Саме у малюків при формуванні кісток та зубів високий вміст фтору викликає патологічні процеси в них.
Вода водоносного горизонту Харківських відкладів (глибина 70-100м) менш захищена від поверхневих забруднень, по санітарно-мікробіологічним показникам та хімічному складу, в основному, відповідає санітарним вимогам. Окрім, хіба що в деяких населених пунктах, підвищеного вмісту заліза. Якраз це в значній мірі знижує якість води з цього водоносного горизонту за рахунок утворення у воді, яка деякий час постоїть в будь якій ємності, бурого осаду. Пов’язано це з тим, що двохвалентне залізо, що містить вода цього водоносного горизонту, контактуючи с киснем повітря, переходить в трьохвалентне і у вигляді бурого осаду випадає в ємності. Вміст заліза в питній воді сільських водогонів (смт. Комишня, с. Клюшниківка) такий, що немає негативного впливу на здоров’я людей. Харківський водоносний горизонт харківських відкладів. У нашій місцевості він має назву Межигірсько-Обухівський, достатньо вивчений науковцями та широко використовується і таким знаним підприємством в Україні, як Миргородський завод мінеральних вод, міськводоканалом для підмішування води Бучакського водоносного горизонту, для зменшення вмісту в ній фторидів, хлоридів, сухого осаду.
У нашій місцевості Бучакський водоносний горизонт використовується частіше, ніж Харківський не в зв’язку з органолептичними вадами води з останнього, а в зв’язку з різною потужністю цих водоносних горизонтів. Перший у 2-5 раз потужніший, тому і використовується ширше.
Чи можна усунути вади питної води, що подають міський та сільські водогони сільським споживачам? Так, можна. На сьогоднішній час існують технології та відповідне обладнання з видалення заліза та фтору з питної води, але вони дуже дорогої вартості, а очисні споруди складні в обслуговуванні.
На сьогоднішній день реально можливим шляхом доведення хімічного складу води міського та сільських водогонів до вимог санітарних правил є змішування води Бучакського водоносного горизонту з водою Харківського родовища. Для цього потрібно на існуючих в водозаборах пробурити додаткову кількість артсвердловин на Харківський водоносний горизонт. Є розуміння влади соціальної важливості виконання цих заходів. Необхідні фінанси та час.
Для водопостачання садиб, окремих житлових будинків, інших інфраструктурних об’єктів на селі широко використовуються поверхневі водоносні горизонти (ІІ та ІІІ), які залягають на глибині від 3 до 30 м. від поверхні. Ці водоносні горизонти погано захищенні як від біологічних, так і хімічних забруднень, мають нестабільні мікробіологічні показники, майже половина досліджених проб води з цих горизонтів небезпечна в епідеміологічному відношенні. По хімічному складу ця вода забруднена сполуками групи азоту. Більше, ніж у 50% досліджених проб, вода з колодязів у селах району має підвищений у декілька разів вміст нітратів.
Якщо порівнювати якість води з шахтних колодязів і трубчатих колодязів (у народі «скважин»), то показники безпеки води в останніх набагато кращі, та і вміст нітратів у більшості досліджень у межах норми. Але, не дивлячись на це, після будівництва трубчастого колодязя необхідно проводити його лабораторне обстеження, щоб бути впевненим у якості води.
Щодо шахтних колодязів, то, на мій погляд, перспектива широкого їх використання негативна, ще довго природа буде ліквідовувати наслідки нашого нерозумного втручання в її екосистему.
Слід пам’ятати, що споживання води з лісових джерел, колодязів шахтних та трубчатих, без належного їх лабораторного дослідження несе набагато більшу небезпеку, ніж споживання води з сільських водогонів.
Яким же чином і кому, в першу чергу, треба «захищатись» від води з сільських водогонів?
Найбільш вразливою верствою населення до підвищеного вмісту фтору в воді є діти, вагітні жінки та матері, що годують грудьми. Для них реальним шляхом профілактики флюорозу у дітей є споживання води питної фасованої з пунктів розливу, розташованих на території міста Миргород, та фасованої питної води з торгівельної мережі. Хотілось би, щоб мене правильно зрозуміли: я не рекламую виробників питної води, по цьому шляху пішов увесь цивілізований світ. Що ж до фінансової складової, то одна пачка цигарок за 25-30 гривен коштує стільки ж, як 30 літрів питної води.
А як щодо інших споживачів? Для дорослої людини з середньостатистичним станом здоров’я найбільш прийнятним варіантом є споживання води із сільських водогонів, враховуючи, що негативний вплив фтору на дорослу людину є незначним. Мені часто задають питання: яку воду я споживаю сам? Відповідаю без лукавства: з міського водогону.
Виникає питання – яку воду споживати вразливим верствам населення в сільській місцевості, якщо у воді сільських водогонів вміст фтору перевищує норму, а вода з колодязів не відповідає санітарним вимогам по бактеріологічним показникам та вмісту нітратів? Відповідь та ж, що і для жителів міста, з єдиним доповненням у зв’язку з меншою доступність споживачів до фасованої води в сільській місцевості. Якщо у вас або у ваших сусідів є власний трубчатий колодязь (з глибиною 15-25 м), проведіть його лабораторне обстеження, не виключена можливість, що там хороша вода.
І ще одне питання: чи можна в домашніх умовах довести якість води до нормативних вимог? По мікробіологічних та паразитологічних показниках – так, шляхом кип’ятіння. Змінити хімічний склад (прибрати надлишковий фтор, нітрати) неможливо, за виключенням хіба що придбання та монтажу малопотужних установок мембранної фільтрації води, в яких використовується принцип зворотнього осмосу. Ці пристрої коштують дорого, але багато людей уже зрозуміли що лікування хвороб коштує незрівнянно дорожче. Перелік таких пристроїв можна найти в інтернеті. Але треба пам’ятати, що очистити воду від хімічних сполук у таких пристроях можна тільки на мембранах, які працюють на принципах зворотного осмосу.
Щодо використання для очищення води різних фільтрів, які зараз пропонують широко в торгівельній мережі та інтернеті, то очищається в таких пристроях вода тільки від завислих речовин органічного і неорганічного походження. На хімічний склад води таке очищення не впливає. Деякі фільтри (із дорогих) мають ультрафіолетові пристрої для знезараження води, що робить воду безпечною в епідемічному відношенні.
Головний спеціаліст відділу державного нагляду
за дотриманням санітарного законодавства
Миргородського районного управління
Головного управління Держпродспоживслужби в
Полтавській області
Микола Гавриленко
