Вода є джерелом життя. Це життєво необхідна речовина. В багатьох країнах світу прийнято закон про охорону води, як цінного мінералу, там заборонено застосовувати питну воду для поливу та миття машин – для цих цілей застосовують технічну воду з рециркуляції.
З метою поліпшення питного водопостачання населення України, збереження та зміцнення здоров'я людей, затверджено Державні санітарні норми й правила (ДСанПіН) "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною". Цей ДСанПіН регламентує гiгiєнiчнi вимоги до якостi питноЇ води призначеної для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води. ЇЇ оцінюють за органолептичними властивостями, а також за хімічним і бактеріологічним складом. До органолептичних властивостей води відносяться: каламутність, кольоровість, присмак і запах. Хімічний склад води характеризується загальною мінералізацією, активною реакцією, жорсткістю і окислюваністю. Бактеріологічний склад води характеризується кількістю в ній хвороботворних і сапрофітних бактерій.
Один з найбільш великих споживачів води - сільське господарство. Витрати води в сільськогосподарському виробництві дуже значні і в десятки разів вище, ніж у населення. На молочних, м'ясопереробних, птахівничих підприємствах вода витрачається на виробничо-технічні потреби (напування тварин і птиці, приготування кормів, мийку обладнання, прибирання приміщень, миття тварин та ін.), та на господарсько-питні потреби обслуговуючого персоналу (в побутових приміщеннях , умивальні, душових, туалетах і ін.). У сільському господарстві працює велика кількість людей, які задіяні у різних виробничих процессах, тому водопостачання має виняткове значення для ефективної роботи працівників, так як забезпечує нормальне виконання виробничо-зоотехнічних процесів , покращує умови утримання тварин, підвищує продуктивність і культуру праці обслуговуючого персоналу, покращує якість продукції.
При водопостачанні найбільшого поширення набули місцеві і централізовані господарсько-виробничі системи водопостачання з підземними джерелами води. У свою чергу, централізовані системи можуть бути частиною групового сільськогосподарського водопроводу, що забезпечує водою декілька населених пунктів, ферм та інших виробничих об`єктів Вода, що подається споживачам системою централiзованого господарсько-питного водопостачання, має завжди вiдповiдати гiгiєнiчним нормам, та бути гарантовано захищена вiд випадкового чи систематичного погiршення
Підприємства чи господарства незалежно від форми власності, діяльність яких повязана з експлуатацією системи водопостачання повинні здійснювати виробничий контроль безпечності та якості води. Деякі господарства маючи власні чи орендовані джерела водопостачання не проводять виробничий лабораторний контроль безпечності та якості питної води посилаючись на те що вона є “технічною”, так як не завжди використовується людиною у питних цілях. Це хибна думка! Питна вода, що подається на побутові та виробничі потреби підлягає лабораторним дослідженням і не повинна містити шкідливих речовин і бактерій. Періодичний контроль якості води – це заходи спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Це профілактика інфекційних захворювань передача яких пов'язана з водою.
З метою гарантування безпеки для здоров’я та життя працівників сільськогосподарських підприємств, безпечності сільськогосподарської сировини, яку отримують в процесі виробництва, необхідно систематично проводити відомчий лабораторний контроль якості та безпеки питної води, згідно діючої нормативної документації. Такі дослідження можна провести в будь – якій атестованій лабораторії, зокрема в лабораторії Миргородського міжрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень ДУ “Полтавський ОЛЦ МОЗ України”.
О.П.Онокій,
фельдшер санітарний Миргородського МВПЛД
ДУ Полтавський ОЛЦ МОЗ України»
