Як правило у літній період частішають випадки виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь, пов'язаних із вживанням продуктів харчування та питної води, забруднених збудниками гострих кишкових інфекційних захворювань. Більшість групових інфекційних захворювань та харчових отруєнь виникають після проведення масових святкувань - весіль, ювілеїв, випускних вечорів, проводів в армію тощо. Але останнім часом почастішали випадки масових спалахів в дитячих дошкільних закладах та школах,кафе, ресторанах, що викликає в суспільстві значний негативний резонанс.
На сьогодні санітарно-епідемічна ситуація в країні залишається напруженою та нестабільною. На 30.08.2019 р. в Україні зареєстровано 1074 спалахи інфекційних хвороб. За аналогічний період 2018 року було зареєстровано 576 спалахів. У наслідок 1074 спалахів захворіло 8647 людей, зокрема 6555 дітей. Із 1074 зареєстрованих спалахів визначено: кору - 943, ГКІ -43, сальмонельозу – 42, рота вірусного ентериту- 26, вірусного гепатиту А -17 та шигельозу – 3.
За повідомленням Держпродспоживслужби України встановлено, що в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області. Станом на 03.09.2019 р. зареєстровано спалах захворювання на гостру кишкову інфекцію, пов’язану із споживанням шаурми, внаслідок чого постраждало 41 особа, у тому числі 10 дітей. При лабораторному обстеженні 13 хворих, виявлена Salmonella enteritidis.
Також ще один спалах захворювання на гостру кишкову інфекцію виник в м. Київі серед осіб які вживали шаурму в період з 30.08.2019 р. по 02.09.2019 р, станом на 04.09.2019 р. постраждало 33 особи.
До інфекційних відділень лікарень з попереднім діагнозом «Гостра кишкова інфекція» госпіталізовано 21 хворого.
У ході санітарно-епідеміологічних розслідувань причин та умов що призвели до виникнення та поширення інфекційних хвороб встановлено, що основними причинами які сприяли виникненню спалахів та харчових отруєнь, були грубі порушення санітарного законодавства, а саме технології приготування страв, термінів температурного режиму при зберіганні сировини та готової продукції дезінфекційного режиму, правил особистої гігієни особами, які брали участь у приготуванні страв, не дотримання товарного сусідства при зберіганні харчових продуктів, порушення термінів проходження медичних оглядів працівниками та придбання продуктів в місцях несанкціонованої торгівлі.
Гострі кишкові інфекції – це група захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту. До них відносяться дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції, вірусний гепатит А, рота вірусний ентерит, норо вірусна інфекція(діарея мандрівника) та ін. Збудниками кишкових інфекцій є окремі групи патогенних та умовно-патогенних бактерій, віруси. Останні все частіше стають причиною гострих кишкових захворювань, особливо серед дітей. Всю цю групу захворювань об’єднує те, що основне місце перебування хвороботворного початку і розвитку хвороби - кишечник людини (чи тварини). Звідси й загальний механізм передачі інфекції, так званий фекально-оральний, при якому збудник з кишечника хворого чи носія інфекції потрапляє у зовнішнє середовище, потім через рот у шлунково-кишковий тракт здорової людини і викликає захворювання. В більшості випадків у зовнішньому середовищі збудник хвороб не розмножується. Але в силу багатьох причин деякі різновиди збудників дизентерії та сальмонельозу пристосовуючись до дії несприятливих чинників навколишнього середовища набувши властивості до розмноження та накопичення в харчових продуктах в великих кількостях. Перебіг цих захворювань такий же як при харчових отруєннях. До речі більшість спалахів захворювань про які говорилось на початку статті є спалахи дизентерії зонне та сальмонельозу.
Окремо дуже коротко хотілось би сказати про гострі кишкові інфекції вірусної етіології - рота вірусні ентерити та норо вірусну інфекцію. Не буду детально зупинятись на цих захворюваннях. В нашому часописі були високопрофесійні статті моїх колег. Хочу акцентувати увагу читачів на величезній контагіозності цих інфекцій пов’язаній з тим, що від хворого чи носія в навколишнє середовище з одним грамом випорожнень надходить мільярди - трильйони збудників, при тому що патогенна доза їх складає 10 – 100 вірусів. Крім того, захворювання в основному передається від хворої до здорової людини контактно-побутовим шляхом, заходи профілактики при якому націлені на дотримання правил особистої та професійної профілактики. На жаль дотримання цих правил в нашому суспільстві є великою проблемою. В цивілізованому світі для боротьби з цією недугою використовується вакцина, а щеплення дітей входить в календар обов’язкових щеплень. Але проблеми вакцинації це вже інш.
В організм людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситись брудними руками і предметами домашнього вжитку.
Харчовими отруєннями (інтоксикації) називають гострі захворювання, що виникають від вживання їжі, що містить отруйні для організму речовини мікробної і немікробної природи. Серед харчових отруєнь виділяють токсикоінфекції та харчові токсикози. При перших - хворобу викликають мікроорганізми та токсини які накопились в величезних кількостях в продукті. При других - токсини вироблені мікробами, при відсутності в харчовому продукті самого збудника. На відміну від кишкових інфекцій харчові отруєння виникають у людей швидко, їх перебіг відносно легкий, тривалість перебігу декілька днів, практично одночасне ви здоровлення, але в окремих випадках, особливо серед дітей вони приймають дуже важкий характер і можуть закінчитися смертельним результатом.
Накопичення мікроорганізмів та їх токсинів в харчових продуктах здійснюється при наявності умов, в першу чергу температури харчового продукту , та часу на протязі якого іде розмноження мікроорганізмів. Якщо зважити на те що ділення мікробної клітини здійснюється кожні 5-10 хвилин то для того щоб у одному грамі харчового продукту накопилось один мільйон збудників треба не так багато часу, декілька годин. Щодо одного мільйону то така кількість умовно патогенних мікроорганізмів повинна бути в одному грамі продукту щоб виникло харчове отруєння у людини.
Харчові отруєння не передаються від однієї людини іншій, тобто вони не є заразними.
Які ж ознаки гострих кишкових захворювань та харчових отруєнь?
Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії - 2-7 днів, при холері - від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях - декілька годин, при черевному тифі - 7-25 днів, при гепатиті А- від 15-50 днів. Наприкінці прихованого періоду може з явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т. д. Успіх боротьби за зниження захворюваності на кишкові інфекції багато в чому залежить від того, наскільки обізнане населення з причинами виникнення та поширення цих захворювань. Підвищення санітарної культури населення - це величезний резерв подальшого зниження захворюваності на гострі кишкові інфекції.
Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.
Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обгрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.
Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує - госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування. В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, - запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Як найретельніше повинні стежити за чистотою рук працівники дошкільних дитячих закладів, а також ті, хто має справу з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі/бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
Рекомендується не тримати на кухні нічого зайвого. Бажано, щоб кухонні меблі були вкриті пластиком, що легко миється гарячою водою з милом. Стіни на висоту 1,5 метра від підлоги найкраще обкласти плиткою або пофарбувати олійною фарбою - це полегшить їх миття. Для сміття необхідно мати відро з кришкою. Виносити сміття слід щодня, а відро ретельно мити.
Треба мати окремі дошки для обробки сирого м’яса та риби, сирих овочів, для вареного м’яса та риби, для хліба.
Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м’ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуду не доступному для мух місці.
Ще до того як продукти опиняться на кухні, треба запобігти їх забрудненню мікроорганізмами, що спричиняють гострі кишкові інфекції. Продукти, які не підлягають термічній обробці (ковбасу, масло, сир тощо), упаковують окремо від сирого м’яса, риби, напівфабрикатів та зберігають на окремих полицях холодильника.
Овочі, фрукти, ягоди, які будуть споживатися в сирому вигляді, слід мити в проточній воді. Продукти, що швидко псуються, зберігають у холодильниках при температурі в камері не вище +6°С. Існує певний термін їх зберігання, і необхідно його суворо дотримуватись. Так, м’ясний фарш можна тримати в холодильнику не більш як 6 годин; торти, тістечка, м’ясні напівфабрикати - 36 годин; смажені котлети - 24 години; варені ковбаси - 48 годин.
Не рекомендується готувати влітку в домашніх умовах заливні м’ясні та рибні страви. А в їдальнях та кафе взагалі заборонено готувати ці страви в літні місяці.
Молоко перед надходженням до торговельної мережі піддається пастеризації, яка різко зменшує кількість хвороботворних мікроорганізмів у ньому. Проте розливне молоко (а надто куплене на базарі) слід обов’язково прокип’ятити. У поширенні гострих кишкових інфекцій не остання роль належить мухам. Треба пам’ятати, що в чистому приміщенні мухи не затримуються.
Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з каналізаційних труб або змиваються з поверхні грунту атмосферними опадами. Під час купання у відкритих водоймах (річка, озеро, ставок і т. д.) намагайтеся не ковтати воду.
Криниці у сільських населених пунктах слід розташовувати якнайдалі від можливого джерела забруднення (на відстані 20-30 метрів від дворових вбиралень, вигрібних ям, смітників). Отвір криниці слід щільно закривати кришкою і брати з неї воду тільки громадським відром.
Миргородське міськрайонне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Полтавській області
